ДЕСТРУКТИВНЕ АВТОРСТВО: АНТИАВТОР І АНТИДАР
Анотація
У статті розглядається питання авторства та його природи у зв’язку з подією Герострата. Проблемною стає ситуація забуття творців храму Артеміди і безсмертна слава його палія. У цьому ключі пропонується концепція деструктивного авторства як форма відображення авторства, заснованого не на звичному акті творення, а на протилежному йому – акті деструкції. При цьому проводиться розмежування деструктивного авторства як реалізації певних атрибутів авторства з використанням деструкції в якості інструмента й можливого його перевороту – авторства деструктивності як феномена, заснованого на автономності та першочерговості деструкції по відношенню до авторства. Також розроблюються поняття «антиавтора» та «антидару», запропоновані як опозиції класичним поняттям «автора» й «дару». Герострат представлений як центральна й структуротворча фігура культурно-історичного наративу, яка досягає зворотного боку турботи про себе через акт деструкції на шляху до безсмертя. При цьому мова вже йде про антиавтора як про індивідуалізацію через авторство без творіння і замкнення індивіда на самому собі. Для історії Герострата неможливим є гомерівське питання через те, що сама природа його ситуації є гіпертрофацією індивідуального авторського витоку, котрий є несумісним зі спів-авторством. Не маючи творіння, він існує лише в якості прагнення здобути авторські дивіденди, а отже, в якості прагнення залишатись єдиним. Не менш важливим є звернення до питання дару в контексті авторства, який перевертається Геростратом у бік крадіжки. Якщо будь-яке авторство нерозривно пов’язане з даруванням, то деструктивне авторство містить у собі антидар – культурну крадіжку (насильницьке привласнення) об’єкта чи суб’єкта, що піддається деструкції. Саме антидар дозволяє антиавтору реалізувати себе не лише як того, хто здійснює деструктивний акт, але й того, хто викрадає увагу та пам’ять, відокремлюючи їх від попереднього носія і застосовуючи до себе. Таким чином, у статті на прикладі Герострата аналізується розгортання логік, що йдуть паралельно або наперекір усталеній моделі авторства, заснованої на творчому акті, з пропозицією введення концептуальних понять, здатних розширити розуміння авторства та дослідити його в контексті деструктивних аспектів.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Derrida, J. (1991). Donner le temps. Paris: Éditions Galilée.
Derrida, J. (2002). The gift of death. (J. Azarova, Trans.). Retrieved from https://predanie.ru/jacques-derrida/dar-smerti/chitat. (Original work published 1995). (In Russian).
Foucault, M. (1998). The care of the Self. In M. Foucault, The History of Sexuality (Vol. 3). (T. N. Titova & O. Khoma, Trans., A. B. Mokrousov, Ed.). Kyiv: Duh i Litera. (Original work published 1984). (In Russian).
Gorin, G. (1972). Forget Herostratus! Retrieved from http://www.theatre-library.ru/files/g/gorin/gorin_1.html. (In Russian).
Henaff, M. (2015). Le don des philosophes. Repenser la reciprocite. (G. V. Vdovina & L. B. Komissarova, Trans.) Moscow: Izdatel'stvo gumanitarnoj literatury. (Original work published 2012). (In Russian).
Lebedev, A. (Ed). (1989). The fragments of the Early Greek Philosophers. Moscow: Nauka. Retrieved from https://nsu.ru/classics/plato/vorsokratiker.htm. (In Russian).
Plato. (1965). Selected dialogs. (V. S. Solov'ev, Trans., V. F. Asmus & A. N. Egunov, Eds.). Moscow: Khudozhestvennaya literatura. (In Russian).
Poslovskiy, D. (2003). The case of the Herostratus. Vokrug sveta – Around the World. Retrieved from http://books.rusf.ru/unzip/add-on/xussr_mr/poslod11.htm?1/1. (In Russian).
Rossius, A. (2005). Once again about Homeric question and about birth of philological method. Novoye literaturnoye obozreniye – New literary review, 73. Retrieved from http://magazines.russ.ru/nlo/2005/73/ro18.html. (In Russian).
Valerius Maximus. (1772). Memorable doings and sayings (Vol. 2). (I. Alekseev, Trans.). St. Petersburg: The scientific and educational centre for classical studies at Yaroslavl Demidov State University. Retrieved from http://elar.uniyar.ac.ru/jspui/handle/123456789/1865. (In Russian).
Валерий Максим. Достопамятные деяния и изречения [Электронний ресурс] / пер. с лат. И. Алексеев. СПб: Научно-образовательный центр антиковедения Ярославского государственного университета им. П. Г. Демидова, 1772. Часть II. URL: http://elar.uniyar.ac.ru/jspui/handle/123456789/1865.
Горин Г. Забыть Герострата! [Электронний ресурс]. 1972. URL: http://www.theatre-library.ru/files/g/gorin/gorin_1.html.
Деррида Ж. Дар смерти [Электронний ресурс] / пер. с фр. Ю. Азарова. 2002. URL: https://predanie.ru/jacques-derrida/dar-smerti/chitat.
Лебедев А. Фрагменты ранних греческих философов [Электронний ресурс]. Москва: Наука, 1989. URL: https://nsu.ru/classics/plato/vorsokratiker.htm.
Платон. Избранные диалоги / сост. В. Ф. Асмус, ред. переводов А. Н. Егунов, пер. с др.-греч. В. С. Соловьев и др. Москва: Художественная литература, 1965. 443 с.
Пословский Д. Дело Герострата [Электронний ресурс]. Вокруг света. 2003. URL: http://books.rusf.ru/unzip/add-on/xussr_mr/poslod11.htm?1/1.
Россиус А. Еще раз о гомеровском вопросе и о рождении филологического метода [Электронний ресурс]. Новое литературное обозрение. 2005. № 73. URL: http://magazines.russ.ru/nlo/2005/73/ro18.html.
Фуко М. История сексуальности-III: Забота о себе / пер. с фр. Т. Н. Титовой и О. И. Хомы, под общ. ред. А. Б. Мокроусова. Киев: Дух и литера; Грунт; М.: Рефл-бук, 1998. 288 с. (Astrum Sapientiale).
Энафф М. Дар философов. Переосмысление взаимности / пер. с фр. Г. В. Вдовина, Л. Б. Комиссарова. М.: Издательство гуманитарной литературы, 2015. 320 с.
Derrida J. Donner le temps. Paris: Éditions Galilée, 1991. 232 р.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).