СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ МАШИННОГО ІНТЕЛЕКТУ, ЩО САМОВИЗНАЧАЄТЬСЯ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ
Анотація
Проблема осмислення машинного інтелекту постає для сучасної філософії як комплексне та багатовимірне завдання. Одним з найбільш дискусійних питань в цьому контексті є створення і гіпотетичне майбутнє машинного інтелекту, що самовизначається. Особливої актуальності у цьому зв’язку набувають також різні трансгуманістичні ідеї. Ці ідеї висловлюють турботу про певне благо, хоча й у своєму специфічному розумінні. Мається на увазі благо як для сучасної людини, так і для тих, кого розглядають у якості інших форм людини (транслюди, постлюди тощо). В ході взаємозбагачення понять, що позначають різні напрямки комп’ютеризації і трансгуманізму, виникає дещо якісно нове: поняття машинного інтелекту, що самовизначається, в його сучасному вигляді. Однак повний опис і адекватне розуміння такого типу інтелекту є надскладним завданням. В цьому випадку потрібно створення загальної «метамоделі», яка «обіцяє» досягнення мети (тобто вдале моделювання). Така «метамодель» повинна послідовно породжувати відповідні дослідницькі проблеми для більш локальних досліджень. Але на певному етапі вона може виявитися однією з тих самих «парадигм», що, як писав Т. Кун, припинили породжувати дослідницькі проблеми й замість цього перетворилися на засоби інженерних дисциплін. Отже, потрібно відзначити, що заперечення важливості реагування на можливі загрози на рівні загальної «метамоделі» може надати прецедент для нереагування і на будь-яку іншу «менш гіпотетичну» небезпеку. Адекватним методологічним принципом для вирішення цієї проблеми, на нашу думку, є принцип обережності. Згідно з цим принципом наукове співтовариство і суспільство загалом повинні йти назустріч одне одному. Мова йде як про пізнання реального підґрунтя побоювань суспільства щодо невизначеності перспектив науково-технічного зростання, так і про популяризацію наукових знань, подолання міфів, пов’язаних з наукою та популярних серед неспеціалістів, тощо. Слід створювати резерви для відповідей на ймовірні, а не тільки на впевнено прогнозовані загрози. Ці резерви мають створюватися і в ході подальших наукових досліджень, і в ході гуманізації науки та суспільства, в ході гуманізації людської ментальності як глибинного, стійкого чинника духовної сфери. Отже, саме ці процеси забезпечують вже зараз і забезпечуватимуть у майбутньому готовність суспільства адекватно реагувати на кризові ситуації.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Gasparyan, D. E. (2017). The mystery of natural semantics: the transcendental dimension of meaning and the problem of artificial intelligence. Voprosy Filosofii – Questions of Philosophy, 4, 81–94. (In Russian).
Heidegger, M. (1993). Time and being: articles and speeches. (V. V. Bibikhin, Trans.). Moscow: Republic. (In Russian).
Karpenko, V. Ye. (2017). Man and culture in the conditions of techno-intellectualization of the anthroposphere. Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University, 2017. (In Russian).
Kolmogorov, A. (2004). Automata and life. In A. Lactionov (Ed.), Information Society (pp. 285–312). Moscow: AST. (In Russian).
Kuhn, T. S. (1977). The structure of scientific revolutions. (I. Z. Naletova, Trans.). Moscow: Progress. (Original work published 1962). (In Russian).
Moroz, A. Ya. (2008). Historical destinies of Homo sapiens in the context of the development of artificial intelligence, the evolution of singular technologies. In Science and education: modern transformations (pp. 89–112). Kyiv: Parapan. (In Russian).
Nazaretyan, A. P. (2011). Civilization crises in the context of universal history. Synergetics, psychology and futurology. Moscow: PER SE. (In Russian).
Pavlov, K. A. (2005). Does artificial intelligence exist? Voprosy Filosofii – Questions of Philosophy, 4, 76–85. (In Russian).
Penrose, R. (2005). The Emperor’s new mind: concerning computers, minds, and the laws of physics. (A. Dambis, Yu. Danilov, S. Kokarev, V. Malyshenko, I. Olshevskij & L. Yakovenko, Trans., N. Malyshenko, Ed.). Moscow: URSS. (Original work published 1989). Retrieved from http://hotmix.narod.ru/books_eng/anomal/newmind.html. (In Russian).
Petrunin, Yu. Yu. (2010). Artificial Intelligence. In V. S. Styopin (Ed.), New philosophical encyclopedia (Vol. 2., pp. 159–160). Moscow: Mysl. (In Russian).
Russell, S., & Norvig, P. (2006). Artificial intelligence: a modern approach. (A. Ptitsyn, Trans.). Moscow: Vilyams. (Original work published 1995). (In Russian).
Stepanenko, A. S. (2007). Socio-cultural and technological preconditions of artificial intelligence. (Doctoral thesis). Rostov-on-Don: Southern Federal University. (In Russian).
Shvirkov, O. I. (2006). The problem of artificial intelligence and the human dimension of artificial intelligence systems. (PhD thesis). Zhytomyr: Zhytomyr Ivan Franko State University. (In Ukrainian).
UNESCO. (2005). Towards knowledge societies: UNESCO World Report. Paris: UNESCO.
Гаспарян Д. Э. Таинство естественной семантики: трансцендентальное измерение смысла и проблема искусственного интеллекта. Вопросы философии. 2017. № 4. С. 81–94.
К обществам знания. Всемирный доклад ЮНЕСКО / предс. совета Всемирного доклада Ф. Ривьер. Париж: Юнеско, 2005. 240 с.
Карпенко В. Е. Человек и культура в условиях техноинтеллектуализации антропосферы. Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2017. 328 с.
Колмогоров А. Автоматы и жизнь. Информационное общество: сб. М.: АСТ, 2004. С. 285–312.
Кун Т. Структура научных революций / пер. с англ. И. З. Налетова. М.: Прогресс, 1977. 301 с.
Мороз А. Я. Исторические судьбы Homo sapiens в контексте развития искусственного интеллекта, эволюции сингулярных технологий. Наука и образование: современные трансформации. К.: Парапан, 2008. С. 89–112.
Назаретян А. П. Цивилизационные кризисы в контексте Универсальной истории: Синергетика, психология и футурология. М.: ПЕР СЭ, 2001. 239 с.
Павлов К. А. Существует ли неискусственный интеллект? Вопросы философии. 2005. № 4. С. 76–85.
Пенроуз Р. Новый ум короля: О компьютерах, мышлении и законах физики: монография [Электронный ресурс] / пер. с англ. под общ. ред. В.О. Малышенко. М.: УРСС, 2005. 453 с. URL: http://hotmix.narod.ru/books_rus/anomal/newmind.html.
Петрунин Ю. Ю. Искусственный интеллект. Новая философская энциклопедия. М., 2010. Т. 2. С. 159–160.
Рассел С., Норвиг П. Искусственный интеллект: современный подход / пер. с англ. К. А. Птицына. М.: Вильямс, 2006. 1408 с.
Степаненко А. С. Социокультурные и технологические предпосылки искусственного интеллекта: дис. ... доктора филос. наук: 09.00.08. Ростов-на-Дону, 2007. 203 с.
Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления / пер. с нем. В. В. Бибихина. М.: Республика, 1993. 447 с. (Мыслители XX в.)
Швирков О. І. Проблема штучного інтелекту і людиновимірність штучних інтелектуальних систем: дис. … канд. філос. наук: 09.00.09. Житомир, 2006. 174 с.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).