Теоретичні, прикладні та дидактичні аспекти дослідження проблеми сталого розвитку регіонів і країн

Анотація

Метою статті є розгляд теоретичних основ, прикладних аспектів, концепції та цілей сталого розвитку, а також дослідження факторів і загроз сталому розвитку Придністров'я.

Основний матеріал. Авторами був проведений короткий аналіз основних етапів введення в науковий обіг понятійного апарату, що застосовується для оцінки ступеня стійкості світу в цілому, регіонів і країн.

Розглянуто різні підходи до визначення сутності сталого розвитку. Дано авторське розширене трактування змісту поняття «сталий розвиток», яке передбачає, що він визначається не тільки еколого-економічними аспектами, але також має політичну, військову, інформаційну та інші складові.

Наведено групи та окремі приклади показників (індексів та індикаторів), що характеризують ступінь сталого розвитку.

Складено перелік та проведено аналіз факторів, що прямо або опосередковано впливають на стійкість розвитку країн і регіонів.

Виділено ієрархічні рівні дослідження питань сталого розвитку. Наголос зроблено на дослідженні особливостей забезпечення сталого розвитку регіонів.

Розглянуто також дидактичні аспекти вивчення проблем та механізмів забезпечення сталого розвитку в освітніх закладах різного ієрархічного рівня.

До прикладних аспектів, відображених у статті, відноситься оцінка й аналіз ряду показників, що відображають стійкість розвитку Придністровського регіону пострадянської Молдавії.

Виявлено ретроспективні, сучасні та перспективні загрози сталому розвитку Придністровського регіону.

Висновки і подальші дослідження. Запропоновано деякі інструменти (заходи) забезпечення перспективного сталого розвитку в умовах глобалізації та високої турбулентності міжнародного середовища.

В якості інструментів, спрямованих на зростання забезпечення стійкості розвитку територіальних одиниць Придністров'я, запропоновані:

- диверсифікація та зростання ступеня індустріалізації господарських систем;

- переважна підтримка розвитку високотехнологічних матеріало- та енергозберігаючих виробництв;

- мінімізація диференціації фінансового та майнового розшарування населення;

- упровадження екологічних стандартів та екологічного менеджменту (ISO 14000) на промислових підприємствах.