Анонімні свідки та право обвинувченого на справедливий суд

Анотація

Вступ. У статті досліджується питання допиту анонімних свідків, використання їх показань на стадії судового розгляду в контексті права підозрюваного чи обвинуваченого на справедливий суд. Визначаються  критерії які дозволяють прийняти рішення про надання свідкові анонімності у кримінальному провадженні та виділяються три категорії анонімних джерел такі як покази свідків, що відсутні, покази анонімних свідків, покази прихованих або засекречених свідків. 

Короткий зміст основних результатів дослідження. Автор звертається до критеріїв, вироблених практикою Європейського суду з прав людини з питання як участі анонімних свідків під час судового розгляду справи так і використання показань свідків, що відсутні, які забезпечать справедливість судового розгляду. На підставі практики ЄСПЛ виділено три категорії анонімних джерел, свідчення яких ЄСПЛ має розглядати як джерела доказів, а ї відповідно, надавати їм оцінку: до них відносяться: свідки, що відсутні, анонімні свідки, приховані або засекречені. Наведені урівноважуючі фактори які повинні дозволити надати справедливу та належну оцінку достовірності доказів отриманих від відсутніх, анонімних, прихованих або засекречених свідків з метою запобігання порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки. Законодавство країн Європи, дозволяють проводити розслідування за допомогою анонімних джерел. Цьому питанню приділено значну увагу у нормативних актах Європейського Союзу, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Комітету міністрів Ради Європи, рішеннях ЄСПЛ тощо. Це є актуальним з точки зору формування вітчизняної кримінально-процесуальної практики, оскільки воно чітко і послідовно встановлює стандарти допустимості як доказів від таких свідків, створюють гарантії дотримання національними судами права обвинувачених на справедливий судовий розгляд з одного боку, а для анонімних свідків  – права на безпеку – з іншого боку.