Парадоксальний вплив державних соціальних витрат на стійкість малого підприємництва в умовах економічної нестабільності: емпіричний аналіз

Анотація

У статті проаналізовано характер впливу соціальних витрат на стійкість малого підприємництва в умовах економічної нестабільності та структурних трансформацій. Теоретичні підходи та емпіричні дані країн ЄС і ОЕСР засвідчують, що взаємозв’язок між рівнем соціальних витрат і показниками стійкості малих підприємств не є лінійним або однозначним. Виявлено, що залежно від масштабу соціальних видатків, фіскальних можливостей держави та загального стану макроекономічного середовища їхній вплив може змінюватися, демонструючи як стабілізаційні, так і стримуючі ефекти. Помірні обсяги соціальних витрат сприяють зниженню ризиків банкрутств малих підприємств за рахунок підтримки внутрішнього споживчого попиту, пом’якшення соціальних диспропорцій та підвищення передбачуваності економічного середовища. Водночас надмірне розширення соціальних програм за умов обмеженого бюджетного ресурсу може супроводжуватися зростанням фіскального тиску, скороченням інвестиційних можливостей та формуванням інституційних бар’єрів для розвитку підприємницького сектору. У дослідженні підкреслено, що інтенсивність та напрям впливу соціальних витрат значною мірою визначаються кризовими чи посткризовими станами економіки. У періоди нестабільності позитивний ефект соціальних видатків посилюється, тоді як у стабільні фази зростає ймовірність накопичення довгострокових фіскальних ризиків. Окремо проаналізовано український контекст, де роль соціальних витрат істотно зростає у зв’язку з воєнними умовами та потребою забезпечення базової соціальної підтримки. Визначено, що для України ключовим викликом є пошук оптимального балансу між необхідністю соціального захисту населення та потребою створення сприятливого середовища для розвитку малого бізнесу. На основі отриманих результатів сформульовано практичні рекомендації щодо оптимізації структури соціальних витрат, посилення їх таргетованості, удосконалення інституційних механізмів підтримки малого підприємництва та впровадження підходів, чутливих до порогових і контекстних ефектів. Зроблено висновок, що ефективність соціальних витрат для забезпечення стійкості малого підприємництва визначається не стільки їхнім обсягом, скільки стратегічною узгодженістю з економічними можливостями держави, структурними пріоритетами та якістю інституційного середовища.