Методологічні підходи до формування стратегічних альянсів

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню методологічних підходів до формування стратегічних альянсів, виявленню їхньої застосовності та обмежень в контексті сучасних економічних умов України. Для вітчизняних компаній стратегічні альянси, як інструмент кооперації між українськими та міжнародними компаніями, державними та приватними організаціями, можуть відігравати вирішальну роль у забезпеченні адаптації компаній до ринкових умов, що характеризуються нестабільністю політичної ситуації та обмеженими можливостями для внутрішнього фінансування. У дослідженні виокремлено три ключові підходи: системний, ресурсний та інституціональний, обґрунтовані їх широким застосуванням у світовій практиці та універсальністю аналізу складних організаційних взаємодій. Проаналізовано їхні основні положення, принципи та особливості застосування в різних економічних умовах. Особливу увагу приділено застосуванню досліджуваних підходів в контексті української економіки, що дає змогу виявити сильні та слабкі сторони кожного з них. Системний підхід розглядає стратегічні альянси як комплексні системи, в яких важливими є взаємодія та координація між усіма елементами, а також урахування впливу зовнішнього середовища, що допомагає оцінювати як внутрішні процеси та зв'язки в альянсі впливають на його успіх. Ресурсний підхід зосереджується на об'єднанні та ефективному використанні ресурсів учасників альянсу, що сприяє підвищенню їхньої конкурентоспроможності та досягненню синергії. Інституціональний підхід фокусується на зовнішніх факторах, таких як закони, нормативні акти, соціальні та економічні інститути, що впливають на формування та розвиток стратегічних альянсів. Однак в умовах сучасної України, де значний вплив справляють військові конфлікти, економічна нестабільність і необхідність відновлення в поствоєнний період, традиційні підходи не завжди є достатніми. У зв'язку з цим у статті пропонується адаптивний підхід, як найбільш релевантний в умовах кризи та економічної невизначеності, з якими стикаються українські підприємства. Він заснований на гнучкості та здатності підприємств швидко адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі. Надано рекомендації щодо використання цього підходу для створення стратегічних альянсів у сучасних умовах.