К вопросу о «погребениях» и «могильниках» каменного века

Анотація

Резюме

Берестнєв С. І. До питання про «поховання» та «могильники» кам’яного віку

Наявні данні свідчать, що в  мустьєрську епоху палеоліту «поховання» небіжчика являло собою, перш за все, магічний акт, що мав на меті пожертвуванням померлого встановити (відновити) зв’язок з  потойбічними силами і  дістати їх прихильність. Про спонтанний, ситуаційний характер жертвоприношень свідчить статєвовіковий склад похованих (з великою питомою вагою дітей, в  тому числі немовлят, та літніх осіб), а  також відсутність єдиного стандарту у  поводженні з  небіжчиками, навіть у  межах конкретної пам’ятки. Місцезнаходження кісткових залишок людей серед залюдненого простору вказує на те, що жертвування набувало ще й функції організуючого початку, сприяло перетворенню хаосу у  космос і  збереженню світовлаштування. Поховання-жертвування цілком було обумовлене обставинами, що склалися і  певною мірою мало випадковий характер. За доби пізнього палеоліту роль «посередників» у  стосунках з  потойбічним все більше зосереджується у  руках «обраних»   — осіб, що завдяки фізичним або психологічним особливостям вирізнялися серед свого оточення и  тому наділялися надзвичайними властивостями («поховання» на стоянках Мальта, Сунгирь та ін.). Посередницька функція представників культу (чаклунів, шаманів, знахарів і  т. п.) простежується також за доби мезоліту, коли з’являються вже відокремлені від місць проживання церемоніальні центри, в  межах яких зосереджується культово-магічна діяльність (Оленєострівський «могильник»). В  неоліті існують довгочасні культові центри  — відкриті святилища, де відбувались обряди по вшануванню мертвих (Маріупольський, Лисогорський та ін. «могильники»). Таким чином, пам’ятки, що традиційно відносяться до категорії поховальних, є  підстави розглядати як «жертовні» місця, пов’язані з  появою і  розвитком культової діяльності.

Ключові слова: епоха мустьє, неандертальці, поховання, Оленеострівський могильник, культовий об’єкт, неолітичні могильники Подніпров’я.

Summary

S. Berestnev. To the Question of Burials and Burial Grounds of the Sstone Age

The analysis of the data make possible to conclude the following: in the Mustyer’s age the burials were a magic act aiming to connect with the other world forces and to propitiate them with the died community’s member donation. The spontaneous, situation sacrifice character emphasizes the deceased sex-age composition (large specific gravity of children including new born) and absence of unified standards of handling with the deceased as well even in the concrete burial. The location of peoples’ remains in the limits of inhabited space shows that the sacrifice obtained the function of organizing principle which changed Chaos into outer space and guaranteed reserve of the world’s order. In the late Ppaleolithic period the role of «mediators» dealing with the other world transfers to the «selected» — the subjects with physically or psychologically stand out among their fellow-tribesmen and provided with special properties (burials at Malta, Sungir sites and others). Mediator functions of cult representatives can be seen in the Mesolithic age as well, when in a human consciousness the division of sacral and ordinary spheres of the universe caused to formation of separate from living places cult centers (for example Oleneoostrovsky burial mound). In the Neolithic period exist long-period ceremony centers — open space sanctuary, connected with the cult of dead (Mariupol, Nikolsk, Lysogorsk and other burial mounds). All in all there are grounds the monuments which traditionally regarded as burial to examine as sacrifice places, connected with appearance of cult activity.

Key words: Mustyer’s age, neanderthal men, Oleneoostrovsky burial ground, cult object, Neolithic burial grounds of Ppodniprovya.