Організаційно-функціональна модель цифрової трансформації регіональних органів публічної влади

Анотація

У статті розроблено організаційно-функціональну модель цифрової трансформації регіональних органів публічної влади як інструмент активізації регіонального розвитку. Обґрунтовано, що цифровізація на субнаціональному рівні не зводиться до автоматизації окремих адміністративних процедур, а є системною перебудовою організаційної архітектури, функцій та управлінських процесів органів влади регіону, спрямованою на створення публічної цінності для територіальної громади. Розкрито сутність запропонованої моделі, що інтегрує сім взаємопов’язаних функціональних блоків: стратегічно-цільовий, інституційно-організаційний, інфраструктурно-технологічний, сервісно-функціональний, дата-аналітичний, партисипативний та компетентнісно-кадровий. Визначено принципи побудови моделі: стратегічна узгодженість регіональних цифрових пріоритетів із загальнонаціональними, орієнтація на потреби мешканця та бізнесу, інтероперабельність і повторне використання даних, субсидіарність рішень, вимірюваність результатів, ощадливість ресурсів. Обґрунтовано інституційне ядро моделі – офіс цифрової трансформації регіону на чолі з керівником із питань цифрового розвитку, що виконує функції стратегування, координації та управління змінами. Виявлено та систематизовано канали впливу цифровізації органів влади на регіональний розвиток: зниження трансакційних витрат управління, підвищення інвестиційної привабливості території, доступність послуг та утримання людського капіталу, зростання прозорості й довіри, перехід до планування на основі даних, підтримка малого й середнього підприємництва, посилення легітимності через партисипацію. Запропоновано дорожню карту впровадження моделі, що охоплює п’ять етапів: діагностику цифрової зрілості, стратегування, пілотування, масштабування та інституціоналізацію, а також інструмент оцінювання – індекс цифрової зрілості регіону. Розкрито ризики та обмеження впровадження: цифрову нерівність територій, дефіцит кадрових і фінансових ресурсів громад, фрагментацію інформаційних систем, опір організаційних культур, питання кібербезпеки та захисту даних. Запропоновано механізми їх подолання з урахуванням особливостей України, зокрема потенціалу національної інфраструктури цифрових послуг, донорської підтримки відновлення та завдань повоєнної реконструкції регіонів. Сформульовано перспективи подальших досліджень, пов’язані з емпіричною верифікацією моделі та вимірюванням її впливу на показники регіонального розвитку