Міжнародне економічне співробітництво як об’єкт публічного управління: семантичний аналіз та ево-люція парадигм

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження теоретико-методологічних засад та прикладних аспектів публічного управління міжнародним економічним співробітництвом в умовах глобальної геополітичної нестабільності. Визначено, що сучасна архітектоніка світової економіки переживає фундаментальну трансформацію, переходячи від стану «великої модерації» до функціонування в умовах світу, що характеризується крихкістю, тривожністю, нелінійністю та незбагненністю (концепція BANI), де економічна взаємозалежність більше не гарантує безпеку, а стає інструментом гібридного впливу. На основі застосування методу семантичного аналізу проведено деконструкцію поняття міжнародного економічного співробітництва та запропоновано його авторську періодизацію, що включає три етапи: інструментально-комерційний, кризово-адаптивний та сучасний ціннісно-безпековий. Доведено, що ключовою характеристикою поточного етапу є стрімка «сек’юритизація» (надання безпекового статусу) економічних відносин, коли пріоритети національної безпеки та політичної лояльності партнерів переважають над критеріями економічної ефективності. У статті критично проаналізовано еволюцію управлінських парадигм. Обґрунтовано, що класична модель нового публічного менеджменту (New Public Management), орієнтована на ринкову дерегуляцію та надання сервісних послуг, виявила свою інституційну неспроможність в умовах воєнного часу та руйнування глобальних ланцюгів постачання. Аргументовано необхідність переходу вітчизняної системи публічного управління до парадигми нового публічного врядування (New Public Governance). Доведено, що саме мережевий підхід, базований на концепції «співтворчості» та формуванні спільної публічної цінності, дозволяє державі ефективно виконувати роль стратегічного координатора складних мереж взаємодії між урядом, бізнесом та міжнародними донорами. Значну увагу приділено аналізу новітнього інструментарію економічної дипломатії, зокрема феноменам «френд-шорінгу» (перенесення виробництва до дружніх країн) та «економічного мистецтва управління державою».

Встановлено, що інтеграція України до Єдиного ринку Європейського Союзу є формою наближеного розташування виробництва (near-shoring), яка вимагає не лише гармонізації законодавства, а й глибинної структурної адаптації. Головним науковим результатом дослідження є розробка та обґрунтування авторської моделі публічного управління «Безпека, Сталість, Синергія» (модель 3S). Модель базується на трирівневій архітектурі: рівень «Безпека» (Security) виступає фундаментом і передбачає захист критичної інфраструктури та перевірку іноземних інвестицій; рівень «Сталість» (Sustainability) забезпечує нормативну сумісність із європейськими стандартами екологічного, соціального та корпоративного управління; рівень «Синергія» (Synergy) пропонує інструментарій цифрової взаємодії через платформні рішення. Зроблено висновок, що імплементація цієї моделі дозволить трансформувати роль України з об’єкта геополітичного протистояння на активного суб’єкта формування регіональної архітектури економічної безпеки.