Методологічний синтез філософії публічного управління та проєктного підходу до управління науко-вим дослідженням

Анотація

У статті здійснено комплексне наукове обґрунтування необхідності методологічного синтезу філософії публічного управління та інструментарію проєктного підходу в системі організації наукової діяльності. Актуальність дослідження зумовлена нагальною потребою подолання бюрократичного формалізму в управлінні наукою та переходу до моделі, орієнтованої на отримання конкретних суспільно значущих результатів. Розкрито аксіологічні та теологічні засади сучасної парадигми публічного врядування, в межах якої наукове знання інтерпретується як фундаментальне суспільне благо та стратегічний ресурс держави. Проаналізовано трансформацію ролі держави від суворого контролера до стратегічного партнера, що забезпечує етичну рамку та ресурсну підтримку інноваційного пошуку. Доведено, що проєктний підхід у цьому контексті виступає базовою технологією, яка забезпечує дискретність, керованість та результативність наукового процесу. Особливу увагу приділено механізмам управління ризиками та розподілу ресурсів, що дозволяє адаптувати жорстку логіку менеджменту до нелінійної природи наукової творчості. Запропоновано та деталізовано трирівневу інтегративну модель управління, що поєднує стратегічно-аксіологічний, методологічно-конвергентний та технологічно-операційний рівні. Дана модель забезпечує ефективну декомпозицію державних стратегічних «місій» у конкретні наукові проєкти з чітко визначеними показниками успішності.

Проаналізовано практичний досвід функціонування сучасних інституційних інструментів, таких як DARPA (США) та український кластер DefenseTech (Brave1), що підтверджує життєздатність запропонованого синтезу в умовах кризових викликів та воєнного стану. Обґрунтовано, що впровадження синтезованої моделі створює синергетичний ефект для держави (через прозорість витрат), наукової спільноти (через зменшення адміністративного тиску та зрозумілість критеріїв) та суспільства загалом. Визначено, що кінцевим результатом такої методологічної конвергенції є побудова дієвої системи прийняття управлінських рішень на основі наукових доказів, що є надзвичайно важливим для сталого розвитку національної безпеки та інноваційного потенціалу країни.