Кількісна оцінка впливу програм МВФ на структуру зовнішнього фінансування України.

Анотація

Стаття присвячена кількісній оцінці впливу програм Міжнародного валютного фонду на обсяг і структуру зовнішнього фінансування України за період 1994–2026 рр. На основі офіційних даних МВФ, Міністерства фінансів та Національного банку проаналізовано п’ятнадцять програм кредитної підтримки із середнім рівнем освоєння 53,5 %, що свідчить про системну невідповідність між інтенсивністю зовнішньої обумовленості та абсорбційною спроможністю державного апарату. Запропоновано та апробовано два авторські показники: мультиплікатор доступу Mg, який фіксує обсяг сукупного зовнішнього фінансування, що розблоковується кожним доларом коштів МВФ, та коефіцієнт курсової чутливості боргу Se, який вимірює вплив девальвації на співвідношення борг/ВВП. Розрахунки показали, що у 2025 р. Mg сягнув 58,2 – тобто пряма частка Фонду у фінансових потоках скоротилася до 1,7 %, але його обумовленість визначає доступ до решти 98,3 % зовнішніх ресурсів. Коефіцієнт Se = 0,835 означає, що кожен відсоток знецінення гривні збільшує боргове навантаження на 0,84 в. п., фактично позбавляючи НБУ інструменту курсової підтримки експорту. Виявлено три типи інституційної асиметрії у відносинах з МФО – інформаційно-методологічну (монополія Фонду на DSA), переговорну (перехресна обумовленість EFF, Ukraine Facility та ERA) й інституційну (314 заходів Об’єднаної матриці реформ із щоквартальним навантаженням ~20 маяків), – які взаємно підсилюються і замикають державний апарат у режимі оперативного реагування. Окремо проаналізовано механізм ERA (37,9 млрд дол.), який перетворює геополітичний ризик стабільності санкцій на прямий бюджетний ризик України – тип залежності, не описаний стандартними моделями управління борговими ризиками. Обґрунтовано, що об’єктом моніторингу у системі публічного управління має бути не заборгованість перед МВФ як така, а мультиплікативний ефект зриву програми, сукупні втрати від якого у десятки разів перевищують суму окремого траншу.