Управління ризиками у публічному секторі різних країн: уроки для України у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей управління ризиками у публічному секторі в різних країнах світу та виявленню корисних практик для України в контексті співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Мета статті - на основі вивчення практик управління ризиками у публічному секторі різних країн подати напрями удосконалення публічного управління в Україні. В ході наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: порівняльний аналіз, систематизація, узагальнення, індукція, дедукція та структурно-функціональний підхід. Результати дослідження показують, що у США, Великій Британії, Польщі та Болгарії інституціоналізація управління ризиками здійснюється через формування нормативної бази, призначення відповідальних осіб, створення координаційних органів та запровадження незалежного контролю. У США та Британії ризик-менеджмент має чітку вертикаль відповідальності на рівні департаментів і агентств, що забезпечує прозорість процесів і ефективність прийняття рішень. У Польщі та Болгарії ключову роль відіграють міністерства фінансів, які централізовано координують методологічне забезпечення, хоча в обох країнах існує дефіцит практичного впровадження та кадрових ресурсів. Виявлено, що ефективність зазначених моделей значною мірою залежить від інституційної сталості, політичної підтримки та нормативної узгодженості. Організаційно зрілі країни демонструють інтеграцію управління ризиками в стратегічне планування, бюджетний процес та проєктне управління. У США використовуються так звані “ризикові конституції”, що регламентують діяльність державних агенцій з урахуванням ризиків.
У Великій Британії ефективне функціонування ризик-менеджменту забезпечується через роботу комітетів з ризиків та системну діяльність Accounting Officers. Практичне значення дослідження полягає у формуванні рекомендацій щодо розбудови системи управління ризиками в Україні на основі адаптації успішних міжнародних практик з урахуванням вимог донорських організацій.