Забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні

Анотація

У статті на підставі логічного співвідношення окремих понять розкрито зміст поняття «безбарєрний простір», оскільки на сьогодні не існує науково прийнятого, чи затвердженого нормативними актами України визначення даного поняття. Доцільно вважати, що безбар’єрний простір – це безперешкодне життєве середовище, де забезпечені рівні можливості, права людей, їх рівноправний доступ до ресурсів та гарантії на отримання допомоги.
У статті доведено, що значна частина термінів, що передують розкриттю змісту поняття «безбарєрний простір», є такими, що потребують перш за все категоріального, а іноді і понятійного уточнення. Стверджується, що інклюзію, як найближче поняття щодо створення безбар’єрного простору, слід розуміти як процес забезпечення збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Інклюзивність при цьому категоріально необхідно розглядати як характеристику чогось: середовища, явища, політики, у яких враховані потреби різних людей. Ці поняття не є тотожними.
У статті визначено, що бар’єри, як перешкоди на шляху до повноцінної участі в житті суспільства, можна поділити за ознакою створення таких перешкод, а саме на індивідуальні, інфраструктурні, інституційні бар’єри та бар’єри толерантності. Подолання бар’єрів забезпечує доступність, яка категоріально є результатом процесу, а саме процесу забезпечення рівного доступу всім групам населення до різного роду об’єктів та послуг тощо. При цьому безбар’єрність необхідно вважати концепцією, яка направлена на створення умов, у яких всі люди, незалежно від їхніх особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя. Виходячи саме з такого тлумачення безбар’єрності стають у відповідність і інші неузгоджені визначення, що містять нормативно-правові акти та різного роду публікації.
У статті зроблено висновок, що створення безбар’єрного простору є процесом забезпечення захисту і реалізації прав усіх громадян у різного роду сферах суспільного життя, і перелік цих сфер не може бути вичерпним, як і дії усіх учасників процесу.

Створення безбар’єрного простору передбачає забезпечення рівноцінного доступу людей з різними можливостями до усіх сфер суспільного життя, що є одним із завдань органів влади та інститутів громадянського суспільства.