Діагностика міжвідомчої координації у запобіганні суїцидальній поведінці серед ветеранів війни: від пілотного експерименту до національної системи в Україні
Анотація
У статті обґрунтовано застосування підходу мережевого врядування (network governance) як інструменту діагностики міжвідомчої координації у сфері запобігання суїцидальній поведінці серед ветеранів війни в Україні. Емпіричною основою дослідження слугує проект Концепції створення та розвитку багаторівневої міжвідомчої системи кризового реагування та запобігання суїцидальній поведінці серед ветеранів війни на період до 2032 року (станом на червень 2026 року – чинний проект, ще не ухвалений окремим цільовим актом), координатором у якому визначено Мінветеранів, а співвиконавцями – МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, МОН та МВС. Показано, що наразі відповідні заходи інтегровані радше до масштабних галузевих стратегій, аніж зосереджені в єдиному профільному документі, і саме проєкт Концепції втілює спробу переходу до виокремленої міжвідомчої системи. Проблему ветеранського суїциду кваліфіковано як «злу» (wicked) міжсекторальну проблему, розв’язання якої за самою її природою не належить до компетенції жодного окремого відомства. Показано, що триваріантна логіка проєкту Концепції (фрагментарні ініціативи – консолідація в одному міністерстві – багаторівнева міжвідомча система) відтворює діалектику тези, антитези та синтезу, проте обраний синтез містить внутрішнє протиріччя: функцію координації покладено на структурно найслабше з відомств-учасників за відсутності в нього ієрархічних важелів впливу на решту. На цій підставі сформульовано ключову тезу про нетотожність координації як формального мандату та координації як інституційної спроможності.
У межах моделі провідної організації (lead organization) конструкцію координатора зіставлено з контингентними чинниками дієвості публічних мереж. Побудовано авторський діагностичний інструмент – карту «швів» (нічийних зон) уздовж кризового маршруту ветерана та типологію міжвідомчої координації (номінальна, процедурна, субстантивна), – застосування якого засвідчило, що найвищий ризик зосереджено саме у точках міжвідомчих передач відповідальності, які інституційно лишаються нічиїми, а це, за доказовою базою, і є переходи, на яких людину найлегше втратити. Обґрунтовано розгляд пілотного експерименту Міноборони та проєктованої національної системи як двох рівнів єдиної архітектури, що народжується, у якій мікрорівневі дефіцити пілота передбачувано відтворюються на макрорівні.
Завантаження
Посилання
Vasylkivskyi, O.T. (2025). Stakeholder approach in public management of a pilot experiment to restore the mental health of military personnel in Ukraine. State Formation,no.2(38), 443–465. https://doi.org/10.26565/1992-2337-2025-2-28[in Ukrainian].
Vasylkovsky, O.T., Aimedov, K.V. (2026). Specification as a Quality Assurance Mechanism for Military Personnel Psychological Recovery Services in Public Administration. Pressing Problems of Public Administration, 1 (68), 236–255. https://doi.org/10.26565/1684-8489-2026-1-12 [in Ukrainian].
Latynin, M.A., Rudenko, O.M. (2026). Management model for the development of adaptive sports and rehabilitation infrastructure for veterans in Ukrainian communities. Pressing Problems of Public Administration, 1(68), 8–29. https://doi.org/10.26565/1684-8489-2026-1-01 [in Ukraine].
Cabinet of Ministers of Ukraine. (2026). On approval of the Concept of establishing and developing a multilevel interagency system of crisis response and prevention of suicidal behaviour among war veterans for the period until 2032: draft ordinance. [in Ukraine].
Cabinet of Ministers of Ukraine. (2024). On approval of the Veteran Policy Strategy for the period until 2030 and the operational action plan for its implementation in 2024–2027: Ordinance of 29.11.2024 No. 1209-r. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy, 1, Art. 64. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1209-2024-р#Text [in Ukraine].
Cabinet of Ministers of Ukraine. (2024). On approval of the Strategy for forming a system of return from military service to civilian life for the period until 2033: Ordinance of 31.12.2024 No. 1350-r. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy, 11, Art. 889. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1350-2024-р#Text [in Ukraine].
Savkov, R., & Karvatska, N. (2024). Managing stakeholder interaction in social projects. Collection of Scientific Papers «Λόгoσ», 52–64. https://doi.org/10.36074/logos-16.08.2024.014 [in Ukraine].
Synhaivska, I., & Sokur, I. (2025). Psychological rehabilitation of warriors after returning to civilian life. Vcheni zapysky Universytetu «KROK», 1(79), 421–428. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2025-79-421-428 [in Ukraine].
Surhund, N., & Verba, H. (2024). Features of psychological rehabilitation of military personnel at the recovery stage. Psykholohichni travelohy, 3, 47–56. https://doi.org/10.31891/PT-2024-3-5 [in Ukraine].
Ansell, C., & Gash, A. (2008). Collaborative Governance in Theory and Practice. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(4), 543–571. https://doi.org/10.1093/jopart/mum032
Bryson, J.M. (2004). What to do when Stakeholders matter: A Guide to Stakeholder Identification and Analysis Techniques. Public Management Review, 6(1), 21–53. https://doi.org/10.1080/14719030410001675722
Bryson, J.M., Crosby, B.C., & Stone, M.M. (2006). The Design and Implementation of Cross-Sector Collaborations: Propositions from the Literature. Public Administration Review, 66(s1), 44–55. https://doi.org/10.1111/j.1540-6210.2006.00665.x
Emerson, K., Nabatchi, T., & Balogh, S. (2012). An Integrative Framework for Collaborative Governance. Journal of Public Administration Research and Theory, 22(1), 1–29. https://doi.org/10.1093/jopart/mur011
Folke, C., Hahn, T., Olsson, P., & Norberg, J. (2005). Adaptive Governance of Social-Ecological Systems. Annual Review of Environment and Resources, 30, 441–473. https://doi.org/10.1146/annurev.energy.30.050504.144511
Freeman, R.E. (1984). Strategic Management: A Stakeholder Approach. Pitman. https://doi.org/10.1017/CBO9781139192675
Head, B.W., & Alford, J. (2015). Wicked Problems: Implications for Public Policy and Management. Administration & Society, 47(6), 711–739. https://doi.org/10.1177/0095399713481601
Hooghe, L., & Marks, G. (2003). Unraveling the Central State, but How? Types of Multi-level Governance. American Political Science Review, 97(2), 233–243. https://doi.org/10.1017/S0003055403000649
Matthieu, M.M., Gardiner, G. et al. (2014). Using a Service Sector Segmented Approach to Identify Community Stakeholders Who Can Improve Access to Suicide Prevention Services for Veterans. Military Medicine, 179(4), 388–395. https://doi.org/10.7205/MILMED-D-13-00306
Mazhnaya, A., Meteliuk, A., Bogdanov, S. et al. (2025). Bridging factors within Ukraine’s mental health system during wartime: a qualitative study of stakeholders’ perspectives. Implementation Science Communications, 7, Art. 22. https://doi.org/10.1186/s43058-025-00825-7
Mitchell, R.K., Agle, B.R., & Wood, D.J. (1997). Toward a Theory of Stakeholder Identification and Salience: Defining the Principle of Who and What Really Counts. Academy of Management Review, 22(4), 853–886. https://doi.org/10.5465/AMR.1997.9711022105
Moore, M.H. (1995). Creating Public Value: Strategic Management in Government. Harvard University Press.
Phillips, R. (2003). Stakeholder Legitimacy. Business Ethics Quarterly, 13(1), 25–41. https://doi.org/10.5840/beq20031312
Provan, K.G., & Kenis, P. (2008). Modes of Network Governance: Structure, Management, and Effectiveness. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(2), 229–252. https://doi.org/10.1093/jopart/mum015
Provan, K.G., & Milward, H.B. (2001). Do Networks Really Work? A Framework for Evaluating Public-Sector Organizational Networks. Public Administration Review, 61(4), 414–423. https://doi.org/10.1111/0033-3352.00045
Ravindran, C., Morley, S.W., Stephens, B.M., Stanley, I.H., & Reger, M.A. (2020). Association of Suicide Risk With Transition to Civilian Life Among US Military Service Members. JAMA Network Open, 3(9), e2016261. https://doi.org/10.1001/jamanetworkopen.2020.16261
Rittel, H.W.J., & Webber, M.M. (1973). Dilemmas in a General Theory of Planning. Policy Sciences, 4(2), 155–169. https://doi.org/10.1007/BF01405730
Rowley, T.J. (1997). Moving Beyond Dyadic Ties: A Network Theory of Stakeholder Influences. Academy of Management Review, 22(4), 887–910. https://doi.org/10.5465/AMR.1997.9711022107
Sabel, C.F., & Zeitlin, J. (2012). Experimentalist Governance. In D. Levi-Faur (Ed.), The Oxford Handbook of Governance (pp. 169–183). Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199560530.013.0012
Sengers, F., Wieczorek, A.J., & Raven, R. (2019). Experimenting for sustainability transitions: A systematic literature review. Technological Forecasting and Social Change, 145, 153–164. https://doi.org/10.1016/j.techfore.2016.08.031
World Health Organization. (2021). LIVE LIFE: An implementation guide for suicide prevention in countries. World Health Organization.
