Використання інструментів інформаційної політики для публічного управління в умовах надзвичайних ситуацій
Анотація
Стаття присвячена дослідженню особливостей використання інструментів інформаційної політики для забезпечення ефективного публічного управління в умовах надзвичайних ситуацій. На основі ґрунтовного аналізу зарубіжного досвіду застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для налагодження комунікації між органами влади та громадянами під час кризових ситуацій, зокрема практик США, Великобританії, Польщі, Німеччини та Японії, автором визначено ключові принципи та механізми організації інформаційної взаємодії у надзвичайних умовах. У статті виокремлено три основні етапи інформаційного супроводу під час надзвичайних ситуацій: 1) етап підготовки та завчасного попередження населення про потенційні загрози; 2) етап безпосереднього оперативного реагування на кризову подію, спрямований на мінімізацію її наслідків; 3) етап відновлення та нормалізації ситуації після завершення надзвичайної події. Автор наголошує на критичній важливості чіткого розподілу повноважень та відповідальності між різними органами влади у сфері кризових комунікацій, а також на необхідності визначення єдиного координуючого органу, який забезпечуватиме вироблення та реалізацію цілісної інформаційної політики. У роботі детально розглянуто переваги та недоліки використання як традиційних, так і новітніх каналів та інструментів інформаційної взаємодії – офіційних веб-сайтів органів влади, сторінок у соціальних мережах, месенджерів, спеціалізованих мобільних додатків. На основі виявлених під час дослідження проблем інформаційної взаємодії органів публічного управління та населення в умовах надзвичайних ситуацій в Україні, автором запропоновано комплекс першочергових заходів для підвищення її ефективності, серед яких: розробка та впровадження національної комунікаційної стратегії дій в умовах надзвичайних ситуацій, посилення міжвідомчої координації та чіткий розподіл відповідальності, більш активне використання можливостей сучасних цифрових технологій, налагодження якісного та оперативного зворотного зв’язку з громадянами. У висновках обґрунтовано необхідність розробки системної державної інформаційної політики як важливої складової підвищення ефективності антикризового публічного управління з урахуванням кращого світового досвіду та українських реалій.
Завантаження
Посилання
Bakumenko, V.D. (2012). Public administration decisions. Kyiv: VPTs AMU. [in Ukrainian].
Bieliakov, K.I. (2019). Informatization in Ukraine: problems of organizational, legal and scientific support. Kyiv: KVITs. [in Ukrainian].
Kyiv International Institute of Sociology. (2022). Dynamics of socio-political attitudes in Ukraine: March 2022. Retrieved from https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1113 [in Ukrainian].
Dreshpak, V.M. (2015). Komunikatsii v publichnomu upravlinni [Communications in public administration]. Dnipro: DRIDU NADU. [in Ukrainian]
Kravchenko, S.O. (2019). Public administration reforms: theoretical and methodological substantiation and directions of implementation. Kyiv: NADU. [in Ukrainian].
Lipkan, V., & Diorditsa, I. (2021). National cybersecurity system as an integral part of the national security system of Ukraine. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo – Entrepreneurship, Economy and Law, 5, 174–180. [in Ukrainian].
Romat, Ye., Havrylets, O., & Bilovodska, O. (2021). Marketing in public administration. Kyiv: Kyiv National University of Trade and Economics. [in Ukrainian].
Pocheptsov, H.H. (2020). Strategy: A Toolkit for Managing the Future. Kyiv: Altpress.
Rizun, V.V. (2020). Theory of mass communication. Kyiv: Vydavnychyi tsentr «Prosvita». [in Ukrainian].
BBK – German Civil Protection Association. (n.d.). Retrieved from https://www.bbk.bund.de/EN/Home/home_node.html
Coombs, W.T. (2023). Ongoing Crisis Communication: Planning, Managing, and Responding (5th ed.). London: Sage Publishing.
Anderson, K.R., Elbel, M.E., Chandler, R.C., etc. (2021). Crisis Communications:
A Casebook Approach. New York: Routledge.
Heath, R.L. (2020). Crisis Communication: Defining the Beast and De-marginalizing Key Publics. The Handbook of Crisis Communication, p. 1–13. Malden: Wiley-Blackwell.
Horsley, S. (2020). Communicating in a Crisis. Communication and Organizational Knowledge: Contemporary Issues for Theory and Practice, р. 289–310). New York: Routledge.
Krasowski, A. (2020). How social media users in Poland are fighting disinformation relating to the COVID-19 pandemic. Medium. URL: https://medium.com/polis-lse/how-social-media-users-in-poland-are-fighting-disinformation-relating-to-the-covid-19-pandemic-fc0beba9c30
Oskin, B. (2021). Japan Earthquake & Tsunami of 2011: Facts and Information. Live Science. URL: https://www.livescience.com/39110-japan-2011-earthquake-tsunami-facts.html
Kitchin, R., & Dodge, M. (2020). The (in)security of smart cities: Vulnerabilities, risks, mitigation, and prevention. Journal of Urban Technology, 26(2), 47–65.
Zoonen, L. (2016). Privacy concerns in smart cities. Government Information Quarterly, 33(3), 472–480.
Adini, B. (2015). The role of the On-Site Emergency Management Team (EMTC) in preparedness and response to disasters. Disaster and Emergency Medicine Journal, 1(1), 15–17.
Magen, C. (2019). Battlefield information management: The case of the IDF. Defence Studies, 18 (3), 344–362.
Lai, A. Y. (2012). Towards a collaborative cross-border disaster management:
A comparative analysis of voluntary organizations in Singapore and Hong Kong. Journal of Comparative Policy Analysis: Research and Practice, 14 (3), 217–233.
Kwan, E. (2019). Crisis Communication Strategies. Oxford Research Encyclopedia of Communication. Oxford University Press. https://oxfordre.com/communication/view/10.1093/acrefore/9780190228613.001.0001/acrefore-9780190228613-e-397
Duit, A. (2021). Resilience thinking: Lessons for public administration. Public Administration, 94 (2), 364–380.
Kerry, J. (2013). Digital Diplomacy: Adapting Our Diplomatic Engagement. U.S. Department of State. https://2009-2017.state.gov/secretary/remarks/2013/05/209969.htm
