ФІЛОСОФСЬКИЙ ВИМІР ПОНЯТТЯ «ІРОНІЯ»

Abstract

Здійснений філософський аналіз поняття «іронія», яке запропоновано розглядати як фігуру
тексту культури, що репрезентує підміну наявного сенсу прихованим. Трансформація його змісту
в різних історико-філософських контекстах дозволяє виявити такі фундаментальні ознаки
іронічного дискурсу як рефлексивність, контрарність, аксіологічність.
Ключові слова: іронія, фундаментальні ознаки іронії, екзистенціал, логоцентризм,
некласичне визначення іронії.

Гейко С.Н. Философский анализ понятия «ирония». Осуществлен философский анализ
понятия «ирония». Иронию предложено рассматривать как фигуру текста культуры,
представляющую подмену имеющегося смысла потаённым. Трансформация содержания данного
понятия в разных историко-философских контекстах позволяет выявить такие
фундаментальные признаки иронического дискурса как рефлексивность, контрарность,
аксиологичность.
Ключевые слова: ирония, фундаментальные признаки иронии, экзистенциал,
логоцентризм, неклассическое определение иронии.

S. Geiko. The category of irony: philosophical analysis. The article is devoted to philosophical
research of irony category, which is proposed to review as cultural context figure, representing the
substitution of existing sense by hidden one, and fixing the interruption of common perception or
communication and intention to sense creation renewal. The transformation of sense in different cultural
paradigms allows revealing of such fundamental features of ironical discourse as reflectivity, contrariety,
axiologity. The strict definition of culturological and aesthetical terms, close to irony, their specific and
interrelation, revels the content of this cultural universal term. The holistic historical and cultural
understanding of irony, as human conscience position and human being existential, which indicates to
possibility of its’ further establishment, is proposed into dissertation.
The cultural transformations of irony term reveal the genesis of its’ philosophical content. The
classical metaphysics understood irony as methodological strategy of knowledge acquiring, but modern
and postmodern modality philosophy underlines its’ human measured content. Non classical
interpretation of ironical discourse denies the overpower of logocentrism and rehabilitates the direct
human feelings sphere. During the process of total semiotic reformation of culture irony looses the
destructive potential, becomes the therapeutically procedure and deep quotation, representing the inter
textuality of culture, but denies the possibility to prove ontological authentity or creative originality.
Key words: irony, fundamental features of irony, existential, logocentrism, non classical
characteristic of irony.