Творчі компоненти фільму як соціальні механізми продукування смислів у масовій комунікації

  • Олександра Зінчина Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, вул. Чорноглазівська, 17, 61002, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0002-4680-857X
  • Яна Кунденко Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, вул. Чорноглазівська, 17, 61002, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0002-3252-1949
Ключові слова: кіно, масова комунікація, медіатекст, сценарій, режисура, авторська гра, соціальне конструювання реальності, кодування, декодування, культурні коди, смисли, соціальні уявлення

Анотація

У статті здійснюється аналіз творчих компонентів фільму як соціальних механізмів продукування смислів у масовій комунікації. Кіно розглядається не лише як мистецтво, але й як медіатекст, що кодує та транслює культурні й соціальні значення через систему художніх і технічних засобів.  Пропонується авторська аналітична рамка, яка виділяє ключові творчі компоненти фільму – сценарій, режисуру, операторську роботу, монтаж, звук і акторську гру – та розкриває їхню роль у формуванні комунікативного та соціального впливу. Підкреслюється, що кожен із цих елементів функціонує як код, що структурує наратив, емоційні акценти та соціальні ієрархії.  В якості теоретико-методологічної бази застосовуються теорія кодування / декодування Стюарта Холла, концепція симулякрів Жана Бодрийяра, ідеї Маршалла Маклюена та концепція соціального конструювання реальності Пітера Бергера і Томаса Лукмана. Доводиться, що творчі компоненти фільму взаємодіють як єдина поліфонічна система, яка не тільки відтворює соціальну реальність, але й моделює її, формуючи колективні уявлення, норми та цінності. Кіно розглядається як інституціоналізований механізм, що формує соціальні уявлення, цінності та ідейні переконання завдяки синтез естетичних і технічних засобів. Сценарій визначається як первинна структура смислів, що задає наративну логіку, режисура та операторська робота розглядаються як такі компоненти кінофільму, що формують візуальну репрезентацію соціальної реальності, а монтаж і звук – як такі, що організують темпоральну та афективну структуру, і, нарешті, акторська гра – як така, що втілює соціальні архетипи. Здійснений аналіз доповнюється прикладами з фільмів сучасних режисерів, що ілюструють значення форми і змісту у смислопородженні. У висновках підкреслюється, що кінематограф виступає не лише культурним артефактом, але й інструментом соціальної комунікації та конструювання реальності. Визначаються перспективи подальших досліджень з обраної проблематики, зокрема вивчення впливу цифрових технологій та стрімінгових платформ на трансформацію механізмів кодування і декодування смислів у кіно.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографії авторів

Олександра Зінчина, Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, вул. Чорноглазівська, 17, 61002, м. Харків, Україна

кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри філософії і політології

Яна Кунденко, Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, вул. Чорноглазівська, 17, 61002, м. Харків, Україна

кандидатка філософських наук, доцентка, доцентка кафедри філософії і політології

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2024-12-26
Як цитувати
Зінчина, О., & Кунденко, Я. (2024). Творчі компоненти фільму як соціальні механізми продукування смислів у масовій комунікації. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи», (53), 35-46. https://doi.org/10.26565/2227-6521-2024-53-04
Номер
Розділ
Емпіричні дослідження сучасного суспільства