Соціальна турбулентність у контексті глобальних трансформацій

Анотація

У статті здійснюється соціологічний аналіз феномену соціальної турбулентності як ключової ознаки сучасної епохи глобальної нестабільності, невизначеності та прискорених змін. Визначаються такі ключові фактори наукової уваги до явища соціальної турбулентності, як її тотальний та перманентний характер, глибина і масштаб деструктивних впливів та проникнення у всі рівні суспільного життя. Акцентується на необхідності ідентифікації та класифікації різноманітних проявів та вимірів соціальної турбулентності в різних сферах суспільного життя; дослідження ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) чинників, що спричиняють та посилюють турбулентні процеси; прогнозування та оцінки соціоекономічних, соціокультурних та соціопсихологічних наслідків турбулентності у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Здійснюється аналіз наукових студій  соціальної турбулентності, результати яких представлені у напрацюваннях таких знаних західних та вітчизняних дослідників, як Е. Тріст, У. Бек, Е. Гідденс, З. Бауман, М. Кастельс, І. Пригожин, І. Сенгрес, О. Кубальський, О. Панченко, В. Зубов, Л. Кривега та ін.. Зазначається, що метою статті є визначення основних чинників, які спричиняють і посилюють турбулентні процеси та їхні наслідки, а також обґрунтування наукової та практичної доцільності розробки інноваційних стратегій соціального реагування, управління ризиками й підвищення здатності інститутів, спільнот і окремих індивідів  адаптуватися до умов перманентної турбулентності. Соціальна турбулентність розглядається не тільки як метафора, а як концептуальний інструмент дослідження кризових трансформацій соціальних структур (соціальних  інститутів, соціальних груп, спільнот тощо), норм і колективних ідентичностей. Наголошується на тому, що у XXI столітті турбулентність набуває системного, перманентного та глобального характеру, перестаючи бути винятком і перетворюючись на фонову характеристику сучасності. Фокусується увага на аналізі  глибинних причин, масштабів та наслідків соціальної турбулентності, акцентується на таких із них, як посилення глобалізаційних дисбалансів, зростання соціально-економічної нерівності, екологічні кризи, масові міграційні процеси, криза демократії, цифрова революція та інформаційна дезорієнтація. Пропонується авторське бачення соціальної турбулентності як амбівалентного процесу, що поєднує загрози й можливості, хаос і порядок, руйнацію і відновлення. Підкреслюється, що такий підхід до тлумачення соціальної турбулентності створює підґрунтя для міждисциплінарного діалогу та формування ефективних стратегій адаптації, необхідних для виживання та розвитку у світі постійних змін. Особлива увага приділяється українському контексту як простору екстремальної турбулентності, де формуються нові моделі соціальної стійкості.