Професійні компетентності соціальних працівників: зміна пріоритетів в умовах війни

Анотація

Проблема забезпечення кадрами відповідної компетентності соціальних служб в умовах воєнного стану лишається актуальною для України. Прогнозовано, що під впливом загального дефіциту робочої сили, спричиненого війною, може виникнути проблема нестачі фахівців у сфері соціальної роботи. Автор статті наголошує, що зараз розподіл фахівців у сфері соціальної роботи нерівномірний за регіонами України та не набув критичного стану, однак, потребує особливої уваги науковців та практиків. В останні роки перелік та формування компетентностей соціальних працівників були у фокусі уваги науковців в контексті розробки професійних та освітніх стандартів. Реалії воєнного часу змінили умови та практики соціальної роботи, відповідно змістивши акценти у затребуваних компетентностях. Метою статті є аналіз тенденцій та чинників, що впливають на затребувані компетентності соціальних працівників та активізують наукову дискусію з приводу переформатування професійного та освітнього стандартів. Компетентність автор розглядає як характеристику, що визначає здатність фахівця вирішувати професійні завдання, використовуючи знання, життєвий та професійний досвід, спираючись на власні цінності та здібності. Компетентності соціального працівника розглядаються в контексті сучасних практик діяльності соціальних служб в Україні. Автор визначає головні тенденції у зміні складу соціальних працівників: поява співробітників, що фізично постраждали внаслідок бойових дій (загинули, зникли безвісти, отримали поранення); збільшення частки співробітників, що мігрувала за кордон або переїхала в межах країни; збільшення кількості працівників з обмеженими можливостями різного характеру. На зміни у вимогах до компетентностей соціального працівника, на думку автора, впливає запит ринку праці, тож в статті досліджено пропозиції, які актуальні у Харківському регіоні. Розглядаючи затребувані професійні навички, автор робить висновок щодо збільшення уваги роботодавців до «soft skills», хоча вимоги до наявності диплому, досвіду роботи, мовних та комп’ютерних компетентностей лишаються незмінними.

Війна актуалізувала вимоги до вміння працювати під тиском, в складних умовах, аналізувати ризики та загрози. Не менш вагомою перевагою роботодавці тепер вважають стресостійкість. Підсумовуючи, автор зазначає, що професійний стандарт після війни потребуватиме корегування, та пропонує орієнтуватися на європейський стандарт (ESCO), щоб максимально охопити як професійні, так і особистісні якості, а також враховувати вимоги ринку праці та українську специфіку.