Оцінка сталості урбанізованого простору на основі аналізу стратегій міст

Анотація

Щорічно чисельність міського населення зростає в глобальному масштабі. За прогнозами ООН, до 2050 року частка міського населення в світі складе 70%. Така концентрація людей у містах чинить значний тиск на інфраструктуру та екологію. Для врегулювання та контролю цього питання державні органи влади по всьому світу розробляють і впроваджують стратегії та плани розвитку міст, щоб привести процес урбанізації до бажаного показника сталого розвитку. Для розуміння успішності застосування стратегій розроблено ряд індикаторів, які показують стійкість розвитку міст. Перелік індикаторів значно різниться між собою в світових практиках, адже вони підбираються в залежності від конкретних потреб міст.

У цій статті проаналізовано сутність стратегій розвитку шести українських міст: Харкова, Дніпра, Києва, Львова, Одеси та Вінниці, а також визначених у них індикаторів. Всі індикатори, що повторюються в стратегіях розвитку, були поділені на три групи: економічні, соціальні та екологічні. Для кожного показника в цих групах визначено єдину одиницю вимірювання. Також додано показники, які не мали збігів, але використовуються в міжнародних списках індикаторів міської стійкості. Наведений набір індикаторів не є універсальним. Він може і має розширюватися або навпаки не мати деяких показників в залежності від короткострокових та довгострокових планів сталого розвитку певного міста. Це дослідження показує необхідність узгодження процесу вибору індикаторів на основі еталонних показників, отриманих із передового світового досвіду з урахуванням успішних практик. Важливість коректного вибору індикаторів для аналізу стійкості міського розвитку важко переоцінити.

Саме індикатори дозволяють оцінити ефективність втілення стратегій та вчасно коригувати їх для досягнення найкращих результатів. Успішне впровадження та моніторинг індикаторів сталого розвитку вимагають тісної співпраці між державними органами, місцевими громадами та міжнародними організаціями. Це дозволяє не лише адаптувати кращі світові практики до місцевих умов, але й забезпечити прозорість і підзвітність у процесі управління міським розвитком. Застосування інтегрованого підходу до вибору та моніторингу індикаторів сприяє формуванню ефективних стратегій, які відповідають реальним потребам міст та їх мешканців.