Регіональні системи розселення в Україні: особливості розвитку в умовах реформи децентралізації

Анотація

Адміністративно-територіальна реформа в Україні є надзвичайно важливим етапом у розвитку нашої держави. Децентралізація влади обумовлює нові виклики для регіонів, наділяє місцеву владу новими повноваженнями, обов’язками та відповідальністю. Для комплексного аналізу можливостей та перспектив реформи децентралізації важливим є аналіз вже існуючого світового досвіду впровадження аналогічних програм регіонального розвитку в різних країнах світу. Впровадження такого роду реформ у високорозвинених та розвинених країнах зазвичай є більш успішним, аніж в країнах, що розвиваються, здебільшого через не підготовленість органів місцевого самоврядування до трансформації суспільно-політичних відносин. Як вітчизняні, так і закордонні науковці, які досліджували хід реформи децентралізації в Україні, зауважують, що надзвичайно важливо внести відповідні зміни до Конституції України та закріпити їх на найвищому державному рівні. Децентралізаційна реформа, авжеж, не може розглядатись як універсальний інструмент для вирішення всіх існуючих проблем України, проте є надзвичайно важливим кроком на шляху до комплексного розвитку нашої держави, врахування потреб і держави, і регіонів, специфіки кожного з них, а також можливістю для більш ефективного впровадження заходів регіональної політики за рахунок розширення повноважень місцевої влади.

Так, за новим поділом найбільші за чисельністю райони, центрами яких є найбільші міста України: Харківський, Одеський та Дніпропетровський, на які припадає 4,8%, 3,8% та 3,2% населення районів країни відповідно. На Запорізький район Запорізької області, Львівський район Львівської області припадає по 2,4-2,1%. На основі кластерного аналізу 119 новоутворених районів України методом Варда за 24 показниками станом на 2020 р. було виділено 8 кластерів. Кластерний аналіз областей України аналогічним методом за рівнем урбанізації дозволив виділити 6 кластерів. Встановлені особливості мають бути враховані при формуванні планів та програм регіонального розвитку, які мають бути науково обґрунтованим, враховувати особливості децентрації влади та сприяти підвищенню рівня та якості життя населення.