Вразливість півостровів щодо прояву територіально-політичних конфліктів
Анотація
Якісні зміни політичної карти передбачають появу і зникнення зон політичної нестабільності, окреме місце серед яких займають півострови. Мета статті – проаналізувати та відобразити вразливість окремих півостровів до територіальних претензій, спорів і конфліктів.
На основі аналізу баз даних про територіальні суперечності і конфлікти сучасного світу запропоновано типологію півостровів з точки зору положення на політичній карті і їх міжнародно-правового статусу. Вказано, що головною причиною територіально-політичних конфліктів з приводу півостровів є суперечності щодо міжнародно-правого статусу і правового режиму територій. Наявність у держави півостровів не є безумовною ознакою вразливості до конфліктів. Територіальні суперечності проявляються за умови наявності певних передумов, до яких відносимо вигідне політико-географічне положення, політичний статус, політико-правовий режим території, цінні природні ресурси, а також особливу структуру населення, що обумовлює міцні історичні, етнічні та інші зв’язки ідентичності із сусідніми державами у вигляді т.зв. перехресної територіальності.
У статті наводяться приклади односторонніх і багатосторонніх претензій щодо півостровів. Відзначено, що окремим проявом односторонніх претензій є господарська діяльність на суверенній території, яка кваліфікується сусідньою державою як така, що порушує її інтереси. Досліджено міжнародні територіальні спори, в рамках яких обидві сторони визнають наявність суперечності з приводу суверенітету над півостровами, та шлях їх врегулювання. Окремо розглядається Антарктичний півострів, як єдиний приклад багатосторонніх відкладених територіальних спорів. Здійснено політико-географічну інтерпретацію сучасного положення Кримського півострова.
Отже, визначено низку півострівних регіонів сучасного світу, які є об’єктами територіальних суперечностей, та проаналізовано вплив їх позиційної вразливості на ґенезу конфліктних відносин.
Завантаження
Посилання
Bagrov, N.V. (2002). Regionalnaya geopolitika ustoychivogo razvitiya [Regional Geopolitics of Sustainable Development]. Kiev, 256 [in Russian].
Bzhezynskyi, Z. (2000). Velyka shakhivnytsia. Amerykanske panuvannya ta yoho geostratehichni imperatyvy [Great chessboard. American domination and its geostrategic imperatives]. Lviv, Ivano-Frankivsk: Lileia-NV, 236 [in Ukrainian].
Vinokurov, E.Yu. (2007). Teoriya anklavov [Enclave Theory]. Kaliningrad, 342 [in Russian].
Vortman, D.Ya. Perekopski riv i val [Perekop ditch and shaft]. Entsyklopediya istorii Ukrainy – Encyclopedia of the History of Ukraine. Retrieved from: http://www.history.org.ua/?termin=Perekopskyj_riv [in Ukrainian].
Нaiduk, S. (2018). Stratehichnyi maydanchyk Rosii v Ukraini: kudy dyvytsya vlada? [Russia's strategic platform in Ukraine: where does the goverment look?]. Obozrevatel – Reviewer. Retrieved from: https://www.obozrevatel.com/ukr/politics/strategichnij-majdanchik-rosii-v-ukraini-kudi-divitsya-vlada.htm [in Ukrainian].
Goryunova, E. (2019). Rejtingovye poteri Kryma: kogda rossijskie dotatsii ne spasayut [Rating losses of Crimea: when Russian subsidies do not save]. Krym. Realii. – Crimea. Realities. Retrieved from: https://ru.krymr.com/a/rejtingovye-poteri-kryma-kogda-rossijskie-dotatsyi-ne-spasaut/29982282.html [in Russian].
Dnistryanskyi, M.S. (2014). Politychna geografiya Ukrainy [Political geography of Ukraine]. Lviv: LNU imeni Ivana Franka, 348 [in Ukrainian].
Gorbulin, V.P., Vlasyuk, O.S., Libanova, E.M., & Lyashenko, O.M. (2015). Donbas i Krym: tsina povernennya [Donbas and Crimea: return at what price?]. Kyiv: NISD, 474 [in Ukrainian].
Ezhegodnik SIPRI 2016: vooruzheniya, razoruzhenie i mezhdunarodnaya bezopasnost. [SIPRI Yearbook 2016: Arms, Disarmament and International Security]. M.: IMEMO RAN, 1044 [in Russian].
Zadorozhnyi, O. (2015). Aneksiya Krymu – mizhnarodnyi zlochyn [Annexation of Crimea – International Crime]. К.: Yuri Marchenko, 576 [in Ukrainian].
Kissinger, H. (2018). Svitovyi poryadok. Rozdumy pro kharakter natsii v istorychnomu konteksti [World order. Reflections on the character of nations and the course of history]. (N. Koval. Trans). K.: Nash format, 320 [in Ukrainian].
Popov, F.A. (2012). Geografiya setsessionizma v sovremennom mire [Geography of secessionism in the modern World]. M.: Novyi khronograf, 672 [in Russian].
Yatsenko, B.P., Stafiychuk, V.I., Braychevskyi, Yu.C., et. al. (2007). Politychna geografiya i geopolityka [Political geography and geopolitics]. K.: Lybid, 255 [in Ukrainian].
Baczwarow, M., Suliborski, A. (2003). Kompendium wiedzy geografii politycznej i geopolityce. Terminologia. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 190 [in Polish].
Baye, F.M. (2010). Implications of the Bakassi conflict resolution for Cameroon. African Journal on Conflict Resolution, 10, 9-34.
Collins, J.M. (1998). Military Geography for professionals and public. Washington, DC, National Defense University Press.
Conflict Database (2018). Conflict Barometer. Retrieved from: https://hiik.de/data-and-maps/conflict-database/?lang=en
Data Sets (2019). Correlate of War Project. Retrieved from: http://www.correlatesofwar.org/data-sets
Mountz, A. (2015). Political geography II: Islands and archipelagos. Progress in Human Geography, 5, 636-646.
Multinational Force and Observers. Retrieved from: https://en.wikipedia.org/wiki/Multinational_Force_and_ Observers
Rey, V., Groza, O. (2009). Balkans. International Encyclopedia of Human Geography. Editors-in-Chief R. Kitchin and N. Thrift. Amsterdam: Elsevier, 1, 265-272.
Slyvka, R. (2017). The preconditions for conflicts in Donbas and Crimea: similar and diverse features. Minorities in the borderlands and on the fringes of countries. Еdited by M. Sobczyński and M. Barwiński. Łódż. (Region and Regionalism), 13(1), 187-224.
World Factbook (2019). CIS. Retrieved from: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/.
Авторське право (c) 2019 Сливка Р.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.