Дослідження міських агломерацій в аспекті реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні (на прикладі Харківської області)

Анотація

В умовах сьогодення в управлінні регіональним розвитком одним з основних завдань є оптимальна реалізація комплексного потенціалу територій, що потребує всебічного дослідження просторової структури та еволюційного потенціалу агломерацій всіх рівнів з метою виявлення диспропорцій їх розвитку, виправлення дисбалансу та оптимізації просторової організації регіону. Для вирішення цього завдання першим кроком є виявлення просторової структури та оцінка взаємозв’язків агломерацій послідовно – від локального до регіонального рівня. Зазначене набуває більшої актуальності в умовах впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні. Метою даного дослідження є аналіз перспектив розвитку міських агломерацій та організації адміністративно-територіального устрою Харківської області з огляду на превалюючий вплив міста Харкова та Харківської агломерації.

Представлено основні теоретичні та методичні вихідні положення дослідження міських агломерацій, визначено їхні характеристики та параметри визначення меж. Розкрити сутність методу моделювання інтегральної функції впливу (ІФВ-моделювання), обґрунтовано авторську методику дослідження. Проведено аналіз тенденцій запровадження адміністративно територіальної реформи в Україні. Встановлено, що Харківська область займає посередні місця за темпами утворення об’єднаних територіальних громад, яких на кінець 2019 року в області налічувалось 23 (із них 3 міські, 12 селищних, 8 сільських). Досі не ухвалено схему поділу на укрупнені райони. За різними планами/пропозиціями наявні 27 районів області мають бути об’єднані у дев’ять, сім, шість або чотири укрупнені райони (повіти). Усі із зазначених пропозицій авторам розглянуті, встановлено, що існуючі проекти не повністю охоплюють основні превалюючі фактори виділення конкурентоспроможних районів, не враховують роль історично сформованої системи розселення, просторово-статистичних параметрів, інтегрального  потенціалу територій, урбанізаційних та агломераційних процесів тощо. Авторами виконано ІФВ-моделювання та побудовано ІФВ–поверхні середньозваженого потенціалу розселення Харківської області за базовими радіусами впливу (2, 10, 20 та 30 км), що дозволило визначити особливості структури Харківської агломерації та взаємовпливу населених пунктів регіону за різними радіусами взаємодії, первинні агломерації, перспективні точки росту. На основі отриманих результатів ІФВ-моделювання запропоновано авторську модель адміністративно-територіального поділу Харківської області на вісім укрупнених районів з огляду на специфічні особливості системи розселення та співвідносність площі та населення змодельованих адміністративно-територіальних одиниць. Науково-обґрунтований поділ області на укрупнені райони (повіти) та стимулювання їхнього розвитку сприятиме найбільш раціональному використанню потенціалу територій, нарощуванню економічного, людського, інвестиційного потенціалу, підвищенню рівня та якості життя населення тощо.