Клінічний випадок пологорозрішення вагітної з лейоміомою матки великих розмірів та реабілітації в післяпологовому періоді

Анотація

Анотація. Лейоміома матки – це доброякісне новоутворення з гладенької мускулатури матки, яке є однією з причин безпліддя та невиношування вагітності у жінок в сучасному світі. Пологорозрішення вагітних з лейоміомою матки великих розмірів є проблемою сьогодення, так як немає єдиної чіткої думки щодо тактики ведення таких пацієнток. У минулому більшість фахівців схилялося до проведення гістеректомії після кесаревого розтину, через те що вважали її найбільш безпечним методом терапії, так як міомектомія під час кесаревого розтину викликала багато питань, пов’язаних з ускладненнями під час оперативного втручання та в післяопераційному періоді. Дана стаття розглядає сучасний погляд спеціалістів та власний досвід авторів з органозберігаючої тактики лікування великих лейоміом матки у жінок під час вагітності та пологів і аналізує реабілітацію в післяпологовому періоді. Мета дослідження. Метою дослідження був аналіз даних наукової літератури щодо доцільності проведення міомектомії під час кесаревого розтину та поєднання досвіду інших спеціалістів з власним досвідом пологорозрішення пацієнтки з лейоміомою матки великих розмірів при застосуванні комплексу інтраопераційних профілактичних заходів. Матеріали та методи дослідження. Описано клінічний випадок пологорозрішення вагітної з лейоміомою матки великих розмірів та реабілітації в післяпологовому періоді. Проведено систематичне онлайн-дослідження статей на тему міомектомії під час кесаревого розтину. Результати і обговорення. Дані значної кількості робіт інших фахівців свідчать про те, що попереднє обґрунтування факторів, які можуть ускладнювати оперативне втручання (скоротливість матки, анатомічна локалізація лейоматозних вузлів, їх кількість та діаметр, а також наявність великих судинних структур), застосування комплексу інтраопераційних профілактичних заходів  та сучасних шовних матеріалів дозволяє зменшити об’єм крововтрати та запобігти несприятливим післяопераційним результатам. Запропонований нами алгоритм дій, який включає введення транексамової кислоти перед проведенням розтину передньої черевної стінки, агоністу окситоцину тривалої дії та гемостатичної губки Surgicel, дозволяє мінімізувати об’єм інтраопераційної кровотечі та ризики неконтрольованої кровотечі. Також слід зазначити, що доповнення кесаревого розтину міомектомією суттєво не впливає на перебіг реабілітації в післяопераційному періоді. Висновки. На основі проведеного дослідження літературних джерел за останні 10 років та власних досліджень, можна зробити висновок, що міомектомія під час кесаревого розтину є доцільною, за відсутності протипоказань. А поєднання заходів післяопераційної реабілітації, тактики та техніки оперативного втручання, профілактики інтраопераційної крововтрати дозволяють забезпечити якісне відновлення пацієнток.