Забезпечення зайнятості населення: міжнародно-правові стандарти та національний досвід

Анотація

В статті розглянуто ряд міжнародних нормативних актів, що містять основні правові стандарти в сфері забезпечення зайнятості населення, боротьби з безробіттям та соціального забезпечення особи у зв’язку з втратою особою роботи з незалежних від неї причин. Зазначено, що ці сфери правового регулювання безпосередньо пов’язані із правом на працю, дієвою забороною дискримінації та примусової праці, а також правом на вільний розвиток особистості та на гідну працю. Прослідковується зміна тенденцій у соціальній політиці держав від простої підтримки достатнього життєвого рівня безробітних за рахунок надання державних чи страхових допомог до державної політики зайнятості, яка стимулює працевлаштування на підставі професійної орієнтації, вибору професії з максимальним урахуванням природних здібностей та вже набутих навичок, можливості професійного навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації, побудови системи професійної освіти у відповідності до потреб ринку праці тощо.

Міжнародно-правові стандарти, що є основою для розбудови правової системи будь-якої сучасної держави, визначають напрями реформування як системи права в цілому, так і окремих її галузей. Відповідно, трудове та соціально-забезпечувальне законодавство України теж розвивається у руслі загальносвітових та загальноєвропейських тенденцій. Зокрема, вже за роки незалежності, законодавство про зайнятість та соціальний захист безробітних зазнало значних реформ, все більше наближаючись до високих стандартів забезпечення прав людини в цій сфері. Значним прогресивним кроком стала редакція Закону України «Про зайнятість населення» 2012 року, оскільки передбачала цілий ряд заходів щодо стимулювання продуктивної зайнятості, сприяння отриманню першого робочого місця молоді та врегульовувала порядок застосування праці іноземних громадян в Україні. Цей Закон та відповідні до нього нормативні документи зазнають постійних змін, особливо декілька останніх років у зв’язку із проблемами пандемії, викликаної поширенням COVID-19 у період 2020-21 років та збройної агресії Російської Федерації проти України від лютого 2022 року та по теперішній час. Слід зазначити, що співпраця законодавчої та виконавчої гілки влади з експертами профільних міжнародних організацій приносить позитивні результати, оскільки українські правові норми все більше наближаються до визнаних міжнародних стандартів, зокрема, стандартів Європейського Союзу, в яких головним є забезпечення прав людини, повага до особистості, людської гідності та рівності поводження у сферах зайнятості та професійної освіти.