КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСИЛЬСТВА У СТАТТІ 38 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Анотація

В статті дається кримінально-правова характеристика насильства як категорії Загальної частини законодавства України про кримінальну відповідальність. В роботі наводиться авторське визначення поняття кримінального насильства. Наголошується на тому, що останнє характеризує обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння. На думку автора, значення насильства в цих обставинах полягає в наступному: характеризує фактичну та юридичну підставу обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння; застосовування до особи насильницьких дій є підставою до «необмеженого» використання сили для захисту; в окремих випадках надмірне застосування сили призводить до притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Особлива увага приділена кримінально-правовій характеристиці насильства в ст. 38 КК України. Зазначається, що останнє характеризує правову підставу кримінально-правового затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і визначає правомірність такого затримання. Обґрунтовано зазначається, що правовою підставою для затримання має виступати саме суспільно небезпечне посягання, а не кримінальне правопорушення. Такий підхід дозволить застосовувати відповідну кримінально-правову норму на випадки вчинення таких дій особами, які не мають ознак суб’єкта кримінального правопорушення (не досягли віку кримінальної відповідальності чи неосудні).

Визначається, що правовою підставою затримання виступає вчинення любого суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення. Такі висновки робляться через системний аналіз діючого законодавства України про кримінальну відповідальність.

Автором аргументовано доводиться хибність позиції щодо встановлення в законі вичерпного переліку кримінальних правопорушень, у разі вчинення яких можливе кримінально-правове затримання. На його думку, це можливо у випадку вчинення будь-якого кримінального правопорушення. На підставі аналізу теоретичних розвідок у відповідному напрямку та практики застосування законодавства про кримінальну відповідальність робиться обґрунтований висновок про те, що вбивство при перевищенні меж затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом.

Наголошується на тому, що положення статті 36 КК України про урахування стану сильного душевного хвилювання при кваліфікації дій особи повинні бути поширені і на випадки правомірного затримання особою, відносно якої вчинено кримінальне правопорушення.

В статті надається авторська редакція ч. 3 ст. 38 законодавства України про кримінальну відповідальність.