«Розгром» РУП 1903 р.: масштаби і чинники (не)успіху влади
DOI:
https://doi.org/10.26565/2220-7929-2022-61-04Ключові слова:
РУП, 1903 р., жандармська «ліквідація», місцеві організації, партійні комітети, «внутрішня» агентураАнотація
Стаття є першим спеціальним дослідженням жандармської операції кінця 1903 – початку 1904 рр., спрямованої на ліквідацію Революційної української партії. Дотеперішня історіографія питання обмежується згадками про окремі епізоди операції в публікаціях ширшого змісту. Джерельну базу дослідження склали архівні документи жандармських управлінь і охоронних відділень, періодика РУП та спогади її активістів. На основі авторської реконструкції стану й персонального складу партійних структур у 1903–1904 рр. зроблено спробу визначити наслідки операції для центрального, регіонального та місцевого організаційних рівнів РУП. Приділено увагу чинникам, які детермінували неоднозначний перебіг подій та різне становище в партійних організаціях (особовий склад, керівні органи, матеріально-технічна база, зв’язки, масштаби діяльності тощо). Піддано критичному перегляду усталену в історіографії оцінку цих наслідків як катастрофічних для РУП. Базована на кон’юнктурних висловлюваннях лідера партії М. Порша та її «архіваріуса» й історика А. Жука, вона не підтверджується емпіричним матеріалом. Внаслідок жандармської операції 1903 р. РУП дійсно зазнала великих втрат, проте вони були частковими й тимчасовими. Значній частині партійної мережі на всіх рівнях вдалося уникнути провалів і забезпечити безперервність життєдіяльності партії. Організації, які були розгромлені, за кілька місяців змогли відновити свою роботу. Зміна партійного лідера й розкол на «невідбутому» з’їзді РУП 1904 р. сприяли більш чіткому визначенню ідеології та організаційної структури партії. Це дає підстави кваліфікувати тогочасні події як (не)успіх влади: завдавши разючого удару по провідних організаційних центрах РУП на території імперії, вона не змогла не тільки реалізувати свій план знищення партії, а й ліквідувати жодної організації.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
