Єпархіальні жіночі училища на теренах України в перші два десятиліття ХХ ст.: реформування vs стагнація?

Анотація

У роботі досліджено історію єпархіальних жіночих училищ протягом перших десятиліть ХХ ст. Ці заклади переживали певні зміни в навчально-виховному процесі упродовж другої половини ХІХ ст. Однак поступово накопичилися проблеми, які спричинили відставання цих училищ від інших жіночих середніх освітніх установ за різними показниками. На початку ХХ ст. було багато ініціатив щодо їхньої реорганізації та пристосування до сучасних викликів часу. У статті було розглянуто складний процес, який пройшли єпархіальні училища для того, щоб відповідати освітньому рівню жіночих гімназій. Досліджено зміни в навчальному процесі, які були впроваджені внаслідок активної участі вихованок духовних училищ у революційних подіях 1905–1907 рр. Авторка відзначила схожість вимог, які висували єпархіалки та семінаристи, оскільки вони передусім стосувалися основ функціонування всієї мережі духовних освітніх закладів. У статті проаналізовано проєкт нового статуту єпархіальних училищ 1915 р. та порівняно його зі статутом 1868 р. Проєкт 1915 р. розробляли протягом кількох років, його пункти обговорювали на різних засіданнях Навчального комітету при Св. Синоді та спеціальної комісії, створеної для узгодження вимог і пропозицій щодо реформування єпархіальних жіночих училищ. Особливу увагу було приділено саме пунктам, які мали модернізувати навчальні частини. Було розглянуто засідання всеросійського з’їзду педагогів духовно-навчальних закладів та всеросійського з’їзду духовенства і мирян, котрі відбувалися навесні 1917 р. та під час яких обговорювали подальші шляхи трансформації мережі цих установ. Приділено увагу процесу поступової ліквідації всієї системи духовної освіти у зв’язку з приходом до влади більшовиків. Зроблено висновок про постійний процес реформування, який переживали єпархіальні жіночі училища протягом перших десятиліть ХХ ст., однак ці зміни не розв’язали всіх проблем, які накопичилися за їхню історію.