Статистична модель скорочення м'язового волокна, що викликане колективними збудженнями екситонсолітонного типу α-спіралей молекул міозину
Ключові слова:
модель скорочення скелетного м'язу, міозин, неелектроні збудження αспіралі, екситон, солітонАнотація
Побудована модель, яка показує, що скорочення волокна скелетного м'язу може бути пояснене збудженням α-спіральних ділянок молекул міозину. Згідно моделі, скорочення відбувається внаслідок колективних збуджень екситон-солітонного типу, які генеруються в αспіральних ділянках молекул міозину енергією гідролізу АТФ. Для розрахунку сили, яку виробляють окремі збуджені молекули міозину застосовані методи статистичної фізики. Сила, генерована усім саркомером, вважається сумою сил незалежних молекулярних моторів. В рамках моделі отримана залежність “сила, генерована м'язом – довжина волокна” для поодинокого скорочення, яка добре відтворює експериментальні результати. Модель дозволяє пояснити експериментальні факти, які не знаходять трактування в наявних моделях скорочення.
Завантажити
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
