Модель гібридного впливу в інформаційній сфері

Анотація

Зроблено аналіз специфіки функціонування та сутності моделі гібридного впливу в інформаційній сфері, внаслідок чого констатовано, що із зростанням загрози кібератак з боку національних держав, хакерів і злочинних організацій це почало впливати на те, як світ бачить Інтернет. Неадекватне управління кіберзагрозами наражає користувачів на небезпеку, підриває довіру до Інтернет і ставить під загрозу його здатність бути рушієм економічних і соціальних інновацій. Але поряд з цим, дезінформована та непропорційна реакція органів влади може потенційно загрожувати свободі Інтернету та створити атмосферу страху, невпевненості та сумнівів. Тому майбутнє Інтернету та подальше зростання мережі визначатиметься тим, як органи влади та приватні організації колективно реагуватимуть на обсяг і масштаб кібератак.

Оскільки органи влади відчувають тиск, щоб пом’якшити наслідки кібератак, зростає ризик того, що свободи онлайн і глобальне підключення будуть серйозно обмежені на користь національної безпеки. Щоб цього уникнути терміново необхідні нові моделі стимулів, підзвітності та відповідальності для підвищення готовності до забезпечення кібербезпеки, зменшення вразливості та забезпечення безпеки кінцевих користувачів. Складність і масштаби кібератак вимагають реагування, керованого багатьма зацікавленими сторонами та експертами, щоб цифрова економіка продовжувала процвітати та щоб відновити довіру до безпеки Інтернету. Ані публічний, ані приватний сектор не в змозі впоратися з розмахом і масштабом кіберзагроз поодинці. Через взаємопов’язану природу Інтернету дії, здійснені поодинокими зацікавленими сторонами, мало допоможуть пом’якшити або усунути кіберзагрози. Зазвичай держава реагує на нові кіберзагрози, керуючись потребою «щось робити» перед лицем дедалі складніших кібератак. Однак такі реактивні реакції не будуть ефективно пом’якшувати загрозу, а призведуть до надмірного регулювання. Ефективні дії та стійкість мережі до кіберзагроз можуть виникнути лише завдяки обміну інформацією, стратегічному мисленню та спільним зусиллям всіх зацікавлених сторін.

Аргументовано показано, що те, як зацікавлені сторони адаптуються до майбутніх кібератак, може перетворити Інтернет з платформи відкритості та співпраці на фрагментоване, закрите та безпечне мережеве середовище. Фундаментальна зміна архітектури та базових принципів Інтернету може створити антиутопічне майбутнє захищеного саду, огородженого стіною, з фільтрацією доступу без шифрування, анонімності та конфіденційності. Національна безпека національних держав затьмарить свободи та права, які ми зараз сприймаємо як належне, викликаючи боротьбу між уявними інтересами національної безпеки та заходами безпеки кінцевих користувачів. Цього можна уникнути, якщо довго обговорювана потреба у глобальній культурі кібербезпеки набуде нової актуальності та терміновості, оскільки кібербезпека стане відповідальністю кожного. При цьому кіберуправління більше не може залишатися виключно в руках органів влади, оскільки ризик зазнати кібератак постійно зростає. Значна частина глобальної Інтернет-інфраструктури сьогодні розробляється, належить і обслуговується приватними суб’єктами, і через складність і масштаби кібератак уряди самі по собі не в змозі забезпечити інклюзивні та керовані експертами нормативні відповіді, і, отже, потрібно заохочувати приватних суб’єктів приєднатися до дискусій про майбутнє Інтернету.