ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВА ВЗАЄМОДІЯ У СФЕРІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Анотація

Досліджено комплексну проблему становлення та розвитку цивільно-військової взаємодії у сфері організації лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних Сил України в умовах функціонування єдиного медичного простору. Метою дослідження є обґрунтування концептуальних положень, узагальнення організаційно-правових засад та методичних підходів і формування пропозицій стосовно унормування діяльності структур цивільно-військової взаємодії у напрямі розв’язання комплексу міжвідомчих питань щодо організації та розвитку системи лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних Сил України.
Досліджено комплексну проблему становлення та розвитку цивільно-військової взаємодії у сфері організації лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних Сил України в умовах функціонування єдиного медичного простору. Метою дослідження є обґрунтування концептуальних положень, узагальнення організаційно-правових засад та методичних підходів і формування пропозицій стосовно унормування діяльності структур цивільно-військової взаємодії у напрямі розв’язання комплексу міжвідомчих питань щодо організації та розвитку системи лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних Сил України.
З’ясовано, що дієвим інструментом розв’язання проблем лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних Сил України є запровадження ефективних механізмів цивільно-військової взаємодії та налагодження діяльності відповідних структур, що передбачає зокрема формування організаційно-правових засад такої взаємодії в контексті реалізації воєнно-медичної доктрини України та на основі чіткого розуміння оперативних потреб у лікувально-евакуаційного забезпеченні військ в умовах воєнного стану.
Встановлено, що необхідність інтеграції в єдиний медичний простір України передбачає побудову цілісної системи лікувально-евакуаційного забезпечення військ у поєднанні з ресурсними можливостями цивільної системи охорони здоров’я, а також визначає єдність поглядів на організацію, тактику та порядок застосування сил і засобів медичних служб та забезпечує спроможність цивільних закладів охорони здоров’я для лікувально-евакуаційного забезпечення військовослужбовців, що є важливим військово-медичним чинником такої співпраці.
Запропоновано чітке розуміння, щодо спроможностей лікувально-евакуаційного забезпечення Збройних Сил України на основі конкретних підходів, до яких слід віднести такі, що сприятимуть здійсненню управління лікувально-евакуаційним забезпеченням на відповідних рівнях; проведенню ефективних лікувально-евакуаційних заходів та відповідного забезпечення, а також заходів медичного захисту особового складу військ тощо. Доведено важливість визначення та чіткого розмежування рівнів медичної допомоги та необхідних ресурсів, що надає можливість відпрацювати реальну міжвідомчу цивільно-військову взаємодію та налагодити систему лікувально-евакуаційного забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в умовах єдиного медичного простору.