Відвідуваність храмів, релігійна статистика та патріархати в Україні: кейс православного Херсона

Анотація

У статті на основі даних емпіричних досліджень здійснюється  порівняльний аналіз  кількості по регіонам прихильників наймасовіших православних конфесій в Україні (Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) та Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП)) станом на 2018 рік (до отримання Україною Томоса від Вселенського патріарха). Надається визначення поняття «парафія», характеризуються відповідні цьому поняттю феномени. Описуються такі різновиди парафій, як так звані «відомчі» парафії, створені у лікарнях, військових частинах, виправних колоніях тощо, та парафії, зареєстровані у приватних домоволодіннях. Підкреслюється, що і «відомчі» парафії, і парафії у приватних будівлях  часто не доступні жителям Херсона. Акцентується увага на дискусії щодо визначення кількісних і якісних характеристик аудиторії релігійних структур в цілому, а також на тому, кого, власне, можна вважати вірянином. Наводиться класифікація методів підрахунку відвідуваності храмів: соціологічні, юридичні, візуальні, етнографічні дослідження та метод експертних оцінок. Презентується розроблена авторами методика підрахунку відвідуваності церков шляхом підрахунку кількості всіх відвідувачів під час звичайної (несвяткової) недільної служби. Доводиться, що це дозволяє оцінити загальний рівень відвідуваності православних храмів та відвідуваність храмів УПЦ МП та УПЦ КП. Робиться висновок, що усні декларації українських громадян щодо своєї конфесійної приналежності, які фіксуються під час опитувань, та конфесійна приналежність реальних парафіян кардинально відрізняються одна від одної. Формулюється припущення, що така суперечність може бути зумовлена  тим, що прихильники різних конфесій та реальні парафіяни – це дві різні генеральні сукупності, які перетинаються лише в незначній мірі. Зазначається, що це, окрім іншого, може свідчити про недостатню компетентність частини населення про організаційний устрій православ’я України, а також про ефект соціального схвалюваної відповіді та крайню політизацію релігійного життя в Україні, що підштовхує респондентів до конкретної відповіді в ситуації опитування. Підкраслюється, що релігійна статистика кількості зареєстрованих парафій добре відбиває ситуацію зі співвідношенням кількості парафіян різних конфесій.