Гетерогенні мережі під ногами: агентність кольорових шкарпеток

Анотація

У статті досліджується роль речей як активних агентів у виробництві соціальних відносин та групоутворенні в українському соціумі на прикладі кольорових шкарпеток. Спираючись на акторно-мережеву теорію (АМТ) та доповнюючи її концепціями з досліджень матеріальної культури та теорії соціального розрізнення, автор демонструє, як нерефлексовані, банальні та начебто суто буденні об'єкти беруть участь у створенні соціальної реальності. Методологія дослідження поєднує теоретичний аналіз з автоетнографічними спостереженнями, неформальними інтерв'ю та аналізом документів. Результати дослідження демонструють, що кольорові шкарпетки функціонують як медіатори соціальних взаємодій, а не як пасивні посередники. Агентність кольорових шкарпеток реалізується, зокрема, за допомогою таких механізмів, як матеріальне забезпечення (створення матеріальних передумов для соціальної взаємодії), активація скриптів (приведення до дії програм знайомства, зближення та підтримки групової солідарності), розширення мережі (створення зв'язків між виробниками, споживачами та культурними контекстами) та функціонування як граничних об'єктів (роль містка для різних соціальних світів). Підкреслюється, що в українському контексті кольорові шкарпетки набувають додаткових політико-ідентичнісних вимірів, особливо після 24 лютого 2022 року, функціонуючи як маркери громадянської позиції, національного спротиву та соціальної солідарності. Зазначається, що переміщення потужностей для виробництва шкарпеток зі східних до західних регіонів України через війну супроводжувало та прискорювало їхню трансформацію з суто промислових товарів на носіїв наративів резильєнтності та символів культурно-історичної спадщини. Акцентується увага на тому, що сфера застосування результатів дослідження включає соціологію матеріальної культури, дослідження споживання та процесів групоутворення в постконфліктних суспільствах. Формулюються висновки, які підтверджують евристичну цінність симетричного підходу до аналізу соціальної реальності, а також демонструють, що агентність слід розуміти не як внутрішню властивість об'єктів чи людей, а як ефект гетерогенних мереж, у яких матеріальні об'єкти разом із людськими акторами відіграють конститутивну роль у виробництві соціального порядку.