Соціальні функції комеморативних практик

Анотація

Інформаційне суспільство та розвиток технологій створюють умови для демократизації комеморативних практик, унаслідок чого думка будь-якого громадянина та експерта (історика, культуролога) мають однакову вагу у прийнятті рішень щодо того, що і як потрібно пам’ятати. Метою цієї статті є виділення функцій, які практики комеморації виконують у соціумі та аналіз їхнього конструктивного та деструктивного потенціалу. Висвітлено співвідношення комеморації із колективною памʼяттю та історією, проаналізовано механізм емоціоналізації памʼяті через комеморативні практики. Із використанням кейсів з українського та світового контекстів, виділено чотири соціальних функцій комеморативних практик: 1) вплив на соціальну згуртованість і формування колективних ідентичностей, 2) вплив на нормативно-ціннісну систему, 3) забезпечення міжпоколіннєвої комунікації та збереження традицій, 4) легітимація політичної влади. Встановлено, що залежно від обставин, ступеню участі у формуванні та відтворенні комеморативних практик з боку державних інституцій, громадськості та професіоналів (істориків та спеціалістів у сфері колективної пам’яті та меморіалізації) комеморативні практики можуть як сприяти соціальній згуртованості, солідарності, розвиткові громадянського суспільства, формуванню національної ідентичності, трансформаціям ціннісно-нормативної системи, деколоніальним процесам, створенню безперервної традиції, міжпоколіннєвій комунікації, публічним дискусіям про минуле та його осмисленню, залученню громадськості до демократичних та політичних процесів, так і,навпаки, – нести загрозу національній безпеці через створення регіональних ідентичностей, загострення конфліктів памʼяті, створення її розривів, додавання штучних «імплантів» пам’яті, поєднання сьогодення із чужими традиціями, інструменталізацію та віпонізування пам’яті. Підкреслено, що результати дослідження мають практичне значення для експертів з меморіалізації, музейних працівників, соціологів, культурологів, журналістів, мистецтвознавців, представників громадських організацій та органів державної влади.