Садомазохізм у повсякденному житті

Анотація

У статті розглядається феномен садомазохізму в контексті повсякдення. Зазначається, що конструктивістське розуміння повсякдення спирається на тлумачення соціальної дії, запропоноване М. Вебером. У веберівській типології найвищим ґатунком є цілераціональний тип соціальної дії, який передбачає модель людини раціональної, яка керується раціональними мотивами та обирає найоптимальніший проект дії задля досягнення поставленої мети. Тоді як афективна дія перебуває на маргінесах інтересу соціології. Між тим, як показує З. Фройд, повсякдення не є якоюсь стерильно-раціональною реальністю, у повсякденні несвідоме проявляє себе в обмовках, помилкових діях, описках тощо, в основі яких, цілком можливо, можуть бути неусвідомлювані садомазохістські бажання. Автор звертається до історії вивчення садомазохізму, розглядаючи концепції таких авторів, як Р. фон Крафт-Ебінг, З. Фройд, Е. Фромм, З. Лев-Старович, Л. Ейдельберг, Г. Мюррей. Окрема увага приділена концепції такого сучасного дослідника, як Мартін Кантор, який виходить із того, що садомазохізм не можна зводити лише до сексуального садомазохізму чи практики BDSM, насправді це набагато складніше соціальне явище. Згідно М. Кантора, у широкому розумінні садомазохізм проявляється у владі, контролі, домінуванні та підпорядкуванні, динаміці, яка є всепроникною в нашому житті, від дому – і до роботи. У повсякденні прояви садомазохізму ми бачимо на прикладі садомазохістських матерів, дітей, батьків у колі сім’ї; садомазохістських шлюбів та розлучень; корпоративного садомазохізму; садомазохістських компаній; садомазохістських працівників; садомазохістського writer's block. У цьому ракурсі повсякдення постає перед нами як реальність, де люди діють не для того, щоб досягати раціональних цілей, а заради бажання володарювати та підкорятися.