Насильство як соціальна деструкція

Анотація

У статті аналізується насильство як феномен соціальної деструкції. Підкреслюється, що на міжпарадигмальному соціолого-конфліктологічному рівні сутність насильства інтерпретується як специфічний тип дій, інтеракцій чи поведінка соціальних суб’єктів, через яку інші особи піддаються фізичному чи психологічному тиску, або безпосереднім ушкодженням. Зазначається, що сутнісною ознакою феномену насильства є прагнення домінувати у психофізичному (вольовому) аспекті, що досягається завдяки контркультурним та асоціальним практикам. Акцентується на тому, що феноменологія насильства розкриває його детермінанти: психічні й соціокультурні джерела, асоціальний досвід, дихотомічна соціальна нерівність тощо. Підкреслюється, що, типологізуючи різновиди насильства, слід виокремлювати його інституціональні і персональні форми, прямий і інструментальний характер; визначати «неявні» насильницькі дії, що не мають наміру заподіяння шкоди. Доводиться, що феноменологічний аналіз насильства як соціальної деструкції руйнує його помилковий «імідж» як ефективного засобу досягнення певної мети. Наголошується на неприпустимості насильницьких практик у цивілізованому суспільстві.