"Порядок соціального" як категорія: можливості операціоналізації
DOI:
https://doi.org/10.26565/2227-6521-2020-44-01Ключові слова:
соціологія знання, соціальне, порядок соціального, режим, потужність порядку, уява, виробництво порядку, споживання порядку, знанняАнотація
У статті розкривається евристичний потенціал категорії «порядок соціального», запропонованої автором для дослідження складності соціальних систем. Грунтуючись на історико-соціологічному матеріалі і концептуальному аналізі, автор демонструє потенціал даної категорії з позиції соціології знання. Аналізується проблема операціоналізації категорії «порядок соціального». Підкреслюється, що ключовим евристичним ходом в даній проблемі стає виокремлення та побудова ознаки «потужність порядку», під яким за аналогією з теорією множин розуміється узагальнення кількості елементів порядку, тобто кількості існуючих або можливих зв'язків. Наводяться і аналізуються визначення, системні зв'язки і способи операціоналізації і індикалізації категорій «соціальне», «порядок соціального», «потужність порядку». Окремий акцент зроблено на аналізі того, як категорія «потужність порядку» дозволяє синтезувати мікро- і макропроблематику дослідження порядку соціального. Тут найважливішим сюжетом виявляється зв'язок порядку соціального зі свободою як соціальним конструктом на макрорівні, а також структур порядку з подієвістю процесів на мікрорівні. Крім того, важливим сюжетом є співвідношення виробництва і споживання порядку соціального з точки зору приросту (диференціації) або занепаду (дедиференціації) потужності порядку. Тут важливими виявляються фігури щоденного діяча, виробника та споживача порядку соціального як чинників динаміки стану цього порядку. Досліджуються можливості соціології знання в дослідженні порядку соціального. Окремий акцент зроблено на ролі уяви як способу виробництва соціального і порядку соціального. Формулюється висновок про можливості та обмеження операціоналізації і індикалізації порядку соціального через мікро- і макропараметри.
Посилання
Луман Н. Социальные системы. Санкт-Петербург: Наука, 2007. 644 с.
Бодрийар Ж. В тени молчаливого большинства, или конец социального. Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2000. 96 с.
Гофман И. Анализ фреймов: эссе об организации повседневного опыта. Москва: Институт социологии РАН, 2003. 752 с.
Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. Москва : Медиум, 1995. 323 с.
Штомпка П. Социология социальных изменений. Москва : Аспект-пресс, 1996. 416 с.
Норт Д. К. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. Москва: Фонд экономической книги «Начала», 1997. 180 с.
Кристакис Н., Фаулер Дж. Связанные одной сетью. Как на нас влияют люди, которых мы никогда не видели. Москва : Юнайтед пресс, 2011. 362 с.
Конт О. Дух позитивной философии. Москва: Директ-медиа, 2002. 201 с.
Спенсер Г. Социальная статика. Изложение социальных законов, обуславливающих счастье человечества. Киев: Гама-Принт, 2013. 496 с.
Вальрас Л. Элементы чистой политической экономии. Москва: Изограф, 2002. 448 с.
Энгельс Ф. Диалектика природы. 9-е изд. Москва: Прогресс, 1982. 403 с.
Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. Москва: Канон, 1995. 352 с.
Бурдьё П. О телевидении и журналистике. Москва: «Прагматика культуры», Институт экспериментальной социологии, 2002. 160 с.
Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. Москва : Прогресс, 1971. 390 с.
Нуреев Р. М. Экономический детерминизм и его критика институционалистами. URL: http://ecsocman.hse.ru/text/16212175/
Комаров М. С. Натурализм в социологии // Российская социологическая энциклопедия. Москва : Норма-Инфра-М, 1998. 672 с.
Голиков А. С. Метапорядок категорий vs/and Метакатегория порядка // Український соціологічний журнал. 2019. Випуск 22. с. 16-25.
Голіков О. С. Фабрикація порядку. Знання в конституюванні соціального. Харків : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. 592 с.
Зиммель Г. Избранное. Том 1. Философия культуры. Москва: Юрист, 1996. 671 с.
Парсонс Т. Социальная система. Москва: Академический проект, 2018. 529 с.
Урри Дж. Мобильности. Москва : Праксис, 2012. 576 с.
Элиас Н. Общество индивидов. Москва : Праксис, 2001. 336 с.
Вебер М. Избранные произведения. Москва : Прогресс, 1990. 808 с.
Делёз Ж., Гваттари Ф. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения. Екатеринбург : У-Фактория, 2007. 672 c.
Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. Санкт-Петербург: Алетейя, 1998. 159 с.
Жижек С. Возвышенный объект идеологии. Москва: Художественный журнал, 1999. 234 с.
Хайдеггер М. Бытие и время. Москва : Ad Marginem, 1997. 452 с.
Ралот А. Перстень Вандеи. Москва : Ridero 2017. 165 c.
Merton R.K. Social Structure and Anomie// American Sociological Review. 3. October, 1938. P. 672-682.
Спиноза Б. Этика, доказанная в геометрическом порядке // Спиноза Б. Избранные произведения в двух томах. Москва : Государственное издательство политической литературы, 1957. Том 1. 727 с.
Opp K.-D. Theories of Political Protest and Social Movements: A Multidisciplinary Introduction, Critique, and Synthesis. London and New York: Routledge, 2009. XVII+403 p.;
Kemmer L. Free Riding Rio: Protest, Public Transport and the Politics of a Footboard // City & Society. 2020. 32(1). P. 157-181
Тарандо Е. Е. Общественные блага: политэкономический подход // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 5: Экономика. 2005. № 2. С. 38-43.
Фуко М. Нужно защищать общество: Курс лекций, прочитанных в Коллеж де Франс в 1975-1976 учебном году. Санкт-Петербург : Наука, 2005. 312 с.
