Особливості та методичні підходи до визначення показників і рівня спроможності територіальних громад України

Анотація

Спроможність територіальних громад є головним індикатором успішності реформи децентралізації. Використання чинної методики для визначення спроможності громад засвідчило її сутнісні та технічні вади. Вона розроблялася на початку адміністративної децентралізації, а тому відображає не реальну спроможність громад, а наявність умов для їхнього формування. Першоосновою для об’єктивного визначення спроможності громад є відбір відповідних показників і методичних підходів до формування шкали її оцінювання. У статті проаналізовано підходи науковців і практиків до визначення переліку показників оцінки спроможності громад. Встановлено, що набір показників залежить від трактування науковцями поняття «спроможна громада», характеризується фрагментарністю (домінують фінансові показники) та формується без належної аргументації.

З урахуванням цих особливостей у дослідженні обґрунтовано доцільність використання економетричних методів і результатів моніторингу діяльності громад для аналізу їхньої спроможності. Сформовано інформаційну базу (27 показників у розрізі 25 громад Полтавської, Волинської та Львівської областей) дослідження, яку можна вважати репрезентативною з огляду на регіональне представлення та різні типи громад. На основі застосування кореляційного та факторного аналізів визначено десять (три соціально-економічні, два інфраструктурні та п’ять фінансових) показників, які належать до найвагоміших індикаторів спроможності громад. Відбір цих показників здійснювався за кількістю значущих кореляційних зв’язків і величини факторних навантажень. Встановлено, що чинний підхід до визначення рівня спроможності громад не дозволяє належним чином оцінити наявні диспропорції. Запропоновано визначати рівень спроможності громад шляхом обчислення інтегрального показника, а шкалу критеріїв вибудовувати з урахуванням його відхилення від пересічних для країни значень.