Правда як соціальнокомунікаційна категорія в контексті «народної філософії»

Анотація

У статті викладаються результати дослідження узагальнених уявлень українського народу про правду, що відбилися в «народній філософії», на прикладі паремій. Паремії розглядаються з позицій соціальнокомунікаційного підходу як смислові комунікаційні одиниці, відносно стійкі й змістовно цілісні повідомлення, що є певними носіями інформації про відображений у них історичний і соціальний досвід, психологію та світогляд народу, а також містять рефлексію на соціальну дійсність різних історичних діб. Об’єктом дослідження є правда як феномен і соціальнокомунікаційна категорія, предметом – сутнісні ознаки, концептуальні характеристики та категоріальні властивості правди, відображені в «народній філософії». Джерело дослідження – прислів’я та приказки зі словом і поняттям «правда» та її антонімами «кривда» і «брехня». Використано загальнонаукові методи аналізу (концептуального, категоріального, компаративного), узагальнення, синтезу. Згруповано паремії зі словом «правда» та його антонімами «кривда», «брехня» за смисловими, концептуальними та категоріальними ознаками. Виявлено, що в «народній філософії» правда відображається як життєво необхідна потреба людини і характеризується як єдина, вічна, справедлива; чиста, світла, щира, пряма; незмінна; її неможливо приховати і ніщо їй не зашкодить; тверда, міцна; несумісна з брехнею. Паремії як конструкти буденної свідомості народу відображають правду як категорію добра, морально-етичну та функціональну категорію. У пареміях відбилося суб’єктивно-маніпулятивне оперування правдою та його наслідки в міжособистісній та суспільній взаємодії. Звернуто увагу на соціальнокомунікаційні функції паремій – інформаційну й комунікаційну. Зроблено висновок, що у пареміях правда виступає як аксіологічна, філософська й соціальнокомунікаційна категорія і за своєю сутністю є категорією добра. Паремії відображають певну кризу правди і поширення неправди у соціальній взаємодії. Як комунікативні одиниці, паремії повідомляють переважно негативне ставлення до неправди та її різновидів (брехня, кривда), а також вказують на відповідні соціальні наслідки (несправедливість, соціальна й психологічна деструкція).