https://periodicals.karazin.ua/sc/issue/feed Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціальні комунікації» 2020-01-31T12:02:29+02:00 Хавкіна Любов Марківна L_khavkina@ukr.net Open Journal Systems <p>Фахове видання з соціальних комунікацій.</p> <p>У віснику розглядаються актуальні проблеми соціальних комунікацій на широкому матеріалі українського та зарубіжного інформаційних просторів.</p> <p>Для науковців, студентів і всіх, хто цікавиться проблемами соціально-комунікаційних процесів.</p> https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15118 Журналістська рецепція поняття «плагіат» в аспекті етико-правових засад та формування суспільної думки 2020-01-05T15:25:40+02:00 Лариса Анатоліївна Копилова l.a.kopylova@karazin.ua Любов Марківна Хавкіна L_khavkina@ukr.net <p>Стаття присвячена вивченню етимології терміну, юридичного тлумачення поняття «плагіат», словникових визначень цього поняття – під кутом зору рецепції поняття «плагіат» у журналістських матеріалах. Наразі проблема плагіату, запобігання йому та боротьби з ним, а також формування суспільної думки стосовно цього явища, зокрема його проявів у академічному середовищі, постала дуже гостро. Резонанс у суспільстві, викликаний численними публікаціями із цієї проблематики в засобах масової інформації, набув критичної маси, – водночас інформація, що подається, швидше, порушує проблему, ніж дає аудиторії змогу її зрозуміти, усвідомити, дійти власних обґрунтованих висновків. До тематики щодо плагіату звертається чимало вчених із різних галузей, а також журналістів і блогерів, однак їх потрактування не дають однозначних відповідей стосовно розуміння меж та параметрів поняття, – а отже, не сприяють формуванню в аудиторії об’єктивного ставлення до явища й ситуації довкола нього. Зважаючи на журналістський контент, присвячений тематиці плагіату, та зокрема на мовностилістичні особливості медіатекстів, у яких метою здебільшого є актуалізувати проблему, привернути до неї увагу громадськості шляхом максимального спрощення поняття та його потрактування, було проаналізовано етимологію терміну «плагіат», законодавче регламентування щодо цього явища в Україні, різноспрямовані словникові статті – методом компаративного аналізу та виокремлення ключових домінантних слів, що найчастіше характеризують це поняття. Це дає змогу виявити відсутність чи наявність юридично та етично коректного алгоритму розпізнавання плагіату, відмежування цього явища від суміжних явищ і категорій, а отже, й алгоритму запобігання плагіату й боротьби з ним (зокрема як із різновидом порушення академічних норм). Явище плагіату неодноразово ставало об’єктом наукових досліджень у межах різних галузей та предметом медіатизованих дискусій, що, у свою чергу, не лише призводило до конструктивного пошуку шляхів вирішення проблеми, але й мало зворотній ефект, зокрема деструктивний, пов’язаний зі спрощенням проблеми, ототожненням різних (з точки зору права й моралі) понять і явищ, формуванням і поширенням небезпечних стереотипів та викривленням суспільної думки.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15134 Меметика як нова наука про вірусний контент: діахронічний розвиток напряму 2019-12-31T00:45:10+02:00 Артур Сергійович Рязанов csmania85@gmail.com <p>У статті розглядається мем як інформаційна одиниця, поява та розвиток цього поняття, а також наука, що вивчає меми, – меметика. Фокус уваги направлений саме на меметику – розгляд її витоків та основних тез, а також діахронічний аспект розвитку цього наукового напряму. Розглянуто аспекти меметики як глобальної науки, а також мема як одиниці культурної інформації, яка наразі є розповсюдженою в інтернет-середовищі та зустрічається в особистій комунікації людей. У роботі виділено методологію меметики, її основні характеристики, а також проаналізовано праці найбільш значущих для напряму науковців, зокрема Річарда Докінза, Деніела Деннета, Річарда Броуді, Аарона Лінча, Сьюзен Блекмор, Дугласа Рашкоффа, Іллі Носирєва, Тетяни Савицької та інших. Головним завданням статті є розгляд історичного розвитку та становлення меметики як науки про розповсюдження інформації в соціумі, заснованої на біологічній теорії еволюції Чарльза Дарвіна, а також науковий аналіз самого поняття мема як ключового в рамках меметики. Одним із центральних понять наукової розвідки є поняття інтернет-мема як відокремленого від головних тез меметики та використаного для означення інтернет-контенту. На основі результатів розгляду наукових праць попередників виділяються основні стадії розвитку меметики та давніші спроби науковців впровадити поняття «ментального вірусу», яким вважається й мем завдяки його окремим характеристикам. Ключовим моментом дослідження є те, що поняття інтернет-мема вважається самозародженим у всесвітній павутині. Проте він має всі ознаки традиційного мема, а також набуті за час розвитку особливості, які також мають бути розглянуті з наукової точки зору. Стаття пропонує систематизацію знань про меметику і її історичний шлях та має за мету всебічне висвітлення відносно сучасної науки та її засадничих аспектів у сучасному науковому середовищі.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15119 Медіарецепція туристичної діяльності в Україні 2020-01-24T11:08:47+02:00 Наталія Сергіївна Чемеріченко tchemerichenko@gmail.com <p>Стаття присвячена висвітленню туристичної діяльності в Україні в сучасних медіаматеріалах. Задля ефективного та найбільш повного представлення туристичних об’єктів і діяльності в сфері туризму медійникам важливо вміти виділяти та розрізняти різні види та типи туризму. Завдяки технічному прогресу, відкритим кордонам, вмінню сучасних туристів користуватися різноманітними гаджетами та інтернет-ресурсами, що допомагають у пошуку готелів, транспортних квитків та туристичних локацій, створенні туристичних маршрутів, сучасні види туризму сильно змінилися й відрізняються від класичних, що користувалися попитом ще в недалекому минулому. У статті проаналізовано словники професійних термінів та попередні роботи журналістикознавців, які торкалися туристичної тематики в медіа та вивчали журналістську рецепцію туризму в Україні. У процесі дослідження інтернет-ресурсів було виокремлено основні висвітлювані в медіа типи та види туризму та схарактеризовано їх основні параметри: це спортивний туризм, екстремальний туризм, військовий туризм, чорний туризм, сільський зелений туризм та інші. Виявлено спільні й відмінні риси, що характеризують той чи інший різновид туризму, чинники, якими відрізняються види та типи туризму в Україні один від одного, та основні риси, притаманні винятково кожному із цих видів туризму і не притаманні іншим. Залежно від типу та виду туристичного об’єкта, туристи можуть відвідувати його самостійно або у складі туристичної групи, сформованої професіоналами у сфері туризму. Запропоновано приклади туристичних об’єктів в Україні, що відповідають кожному з перерахованих різновидів туризму й активно висвітлюються в медіа. У статті наголошено на важливості розпізнавання медійниками, які спеціалізуються на туристичній тематиці, та журналістикознавцями різних видів туризму в сучасній Україні – задля точного та достовірного відображення відомостей про туристичні об’єкти України. Запропонований аналіз мав за мету виокремити основні медіатизовані види й типи туризму та актуалізувати для медійників і дослідників, які працюють із туристичною тематикою, важливість розуміння спільних і відмінних рис різних видів і типів туризму.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15131 Лонгрід як спосіб подачі інформації в сучасних інтернет-ЗМІ 2019-12-31T12:37:00+02:00 Юлія Миколаївна Блажеєвська julian.journ@gmail.com <p>Активний розвиток технологій наприкінці ХХ століття сприяв істотним&nbsp; змінам в інформаційному середовищі загалом та у ЗМІ зокрема. Медіа перейшли від інформування до комунікування, в інтернет-ресурсах з’явився&nbsp; мультимедійний складник. Ці процеси сприяли появі нових жанрових форм, внесли зміни у шкалу професійних пріоритетів і стандартів написання текстів. Разом із трансформаціями медіа змінюються і споживачі інформаційних продуктів. Так, через велику кількість різноманітних ресурсів&nbsp; вони стають більш вибагливими. Тепер для задоволення їхніх потреб не достатньо просто інформувати, важливо вміти презентувати новини, події, факти. Отже, журналістам потрібно звертати увагу не тільки на зміст, але й на форму. У медійному просторі з’явився такий формат подачі інформації, як лонгрід. Це великий за обсягом текст, для оформлення якого застосовують різні мультимедійні елементи (відео, аудіо, фото, інфографіки, діаграми, карти тощо). За допомогою такого способу подачі матеріалу читачі можуть повністю «зануритися» в історію. Лонгрід вперше з’явився на сайті The New York Times у 2012-му році. Публікація називалася «Snowfall: The avalanche at Tunnel Creek» (Снігопад: Лавина в тунелі Крик). Цей матеріал ознаменував появу нового формату подачі інформації. В Україні перший лонгрід вийшов у березні 2014-го року на сайті «Українська правда. Життя». Прикметно, що з розвитком глобальної мережі з’явилася тенденція до зменшення об’єму матеріалів. В інтернеті популярністю користуються короткі інформаційні повідомлення, однак лонгріди не менш популярні. Секрет зацікавленості лонгрідами криється, перш за все, у креативному оформленні та простій подачі великого за обсягом тексту. Незважаючи на інтерес науковців до нових тенденцій журналістики та розвитку онлайн-медіа, лонгрід є мало вивченим. У статті розглянута історія появи та розвитку лонгріду, мультимедійні компоненти, які допомагають створити лонгрід, проаналізована тематика лонгрідів.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15133 Загальнонаціональний та регіональний контент програм на споживчу тематику в Україні: динаміка і трансформації 2020-01-05T15:18:07+02:00 Олена Григорівна Колачинська elena1@ukr.net <p>У статті досліджено специфіку програм на споживчу тематику в українському медіапросторі, з акцентом на проблемі, яка полягає в тому, що програми на споживчу тематику, які виходять на загальноукраїнських каналах, практично не відображають регіональні особливості споживчого ринку. В поле зору журналістів майже не потрапляють товари, не представлені на загальнодержавному рівні. Тобто глядачі місцевих каналів позбавлені достовірної інформації про якість товарів, робіт і послуг, що виготовляють / надають місцеві учасники ринку. Центральні телеканали схильні до уніфікації. Ще кілька років тому такий контент був під силу обласним державним телерадіокомпаніям. Суспільний мовник наразі тяжіє до здешевлення свого продукту, а отже, до уніфікації ефірної сітки і тематичного плану в філіях. Жорстка вертикаль влади не дозволяє суспільному мовнику продукувати медіапроект, що базуватиметься винятково на місцевому матеріалі, якщо, звісно, не йдеться про новини. Об’єднані територіальні громади поки що не в змозі виготовити медіапродукт такої якості. Варто зазначити – такі програми на споживчу тематику досить сильно впливають на формування і трансформацію суспільної думки. А регулярний контроль медіа змушує товаровиробників переглядати стандарти виготовлення продукції, підвищувати якість товару, ставати відкритішими до споживачів. Тобто програми на споживчу тематику в підсумку мають вагомий соціальний ефект. На наш погляд, проекти такого формату розвиватимуться як на українському, так і на закордонному телебаченні й надалі, і вони потребуватимуть подальшої наукової рефлексії. Можливо, в майбутньому програми на споживчу тематику стануть частиною освітнього процесу в школах, в рамках правових дисциплін чи «Основ здоров’я» й под. Але в такому випадку вони потребують ґрунтовного наукового підходу і створення певного алгоритму подачі матеріалу.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15120 Висвітлення проблемних питань стосовно дітей у ЗМІ: етичні та правові норми 2020-01-05T15:26:43+02:00 Людмила Іванівна Теодорська L.teodorska@karazin.ua <p>У статті досліджено особливості висвітлення в журналістських матеріалах проблем, пов’язаних з дітьми. Робота присвячена теоретичному опрацюванню й узагальненню законодавчих та етичних документів, які регулюють діяльність засобів масової інформації щодо висвітлення спірних та проблемних питань, пов’язаних з дітьми. У статті наведені та дефініційовані основні поняття, терміни, назви (дитина, підліток, малолітні, неповнолітні, злочин, злочинець та інші). Базовими регламентуючими документами, на яких ґрунтується стаття, є Закон України «Про охорону дитинства», Сімейний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Закон України «Про телебачення і радіомовлення», Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закон України «Про захист суспільної моралі», Конституція України та інші. Вивчено також етичні документи, зокрема Етичний кодекс українського журналіста, Кодекс мовлення, Редакційний статут телерадіокомпаній, Редакційні настанови Бі-Бі-Сі та інші. Репрезентативний матеріал базується на прикладах, взятих із сайтів українських загальнонаціональних та регіональних новинарних порталів. У статті розглядається подання інформації про неправомірні діяння (або певні порушення) з боку осіб, які не досягли 18-річного віку, з точки зору журналістського викладу. Досліджується питання формування медіа суспільної думки щодо таких осіб та етичність розглянутих журналістських статей. Метою роботи є дослідити на конкретних прикладах наявність оціночних суджень, вияв особистого ставлення автора, використання слів, словосполучень та юридичних термінів, якими оперує журналіст у тексті. Акцентується увага безпосередньо на заголовку, супроводжуючому фото та зображенні, ліді, основному викладі та їх загальному співвідношенні.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15128 Комунікативна агресія в сучасних медіа: український контекст 2020-01-24T15:23:17+02:00 Тетяна Василівна Кузнєцова arnautova.tv@gmail.com <p>Стаття присвячена вияву сутності комунікативної агресії в ЗМІ. Зокрема основну увагу приділено комунікативним засобам, що формують / підсилюють негативно оцінне ставлення до певних героїв матеріалу, подій, явищ тощо. У ході проведеного аналізу мас-медійних та рекламних текстів встановлено, що основними засобами формування агресії є лексичні одиниці, представлені лайливою лексикою, жаргонами, арго. Активно використовуючи ці мовні одиниці, журналісти неусвідомлено привчають читачів до цього прошарку лексики, вводячи останню до нормованих одиниць. Поступово використані жаргон та арго в мас-медіа втрачають свою закритість, специфічну компаративну функцію – бути таємними або спеціальними лексичними одиницями. Агресивність сучасного інформаційного простору значною мірою зумовлена й чіткою опозицією, протиставленням «своїх» та «чужих», що, як правило, посилює негативні явища реального світу. Наявні в текстовому просторі ЗМІ образи «своїх» та «чужих» найчастіше перебувають в опозиції. Спрацьовує стереотип сприйняття «чужого» насамперед як ворога, який несе небезпеку, загрозу для «своїх». Досить активно агресія стосовно «чужого» виявлялася через негативно-оцінні характеристики, «ворожі» ярлики, недоцільне використання назв національної та етнічної приналежності, створення стереотипного образу національних меншин як ворога. Ця тенденція найчастіше простежується в матеріалах, в яких висвітлюються проблеми криміналу, ДТП. Агресивність медіатекстів породжує значна кількість лексичних одиниць, що належать до семантичних полів «смерть», «кримінал» «корупція», «хабарництво», які, за даними дослідників, домінують серед усіх оцінних одиниць медійних матеріалів протягом досить тривалого часу. Комунікативна агресія в ЗМІ може знаходити свій вияв не лише відкрито, а й приховано за рахунок актуалізації негативно оцінного потенціалу окремих лексичних одиниць.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15121 Правда мотиву, правда слова, правда дії, правда факту в площині соціальнокомунікаційної взаємодії 2019-12-30T16:37:24+02:00 Світлана Іванівна Петренко s.petrenko102@gmail.com <p>У статті викладено результати дослідження правди як соціальнокомунікаційної категорії журналістики, зокрема пояснено природу багатовимірності&nbsp; та багатокомпонентності правди як метафізичного феномену, виділено такі форми її існування, як «правда мотиву», «правда слова», «правда дії», «правда факту». Мета статті – базуючись на попередніх результатах дослідження, визначити природу і взаємозв’язок форм існування правди та обґрунтувати їх взаємозалежність на прикладі реальної ситуації соціальнокомунікаційної взаємодії. Об’єкт дослідження – правда як поняття та феномен. Предмет – природа, сутність, форми існування й вияву в соціальнокомунікаційній взаємодії у площині журналістики. На попередніх етапах дослідження виявлено та описано сутнісні ознаки та характеристики правди, проведено межу між правдою й різновидами «своєї правди», правдоцентричністю й егоцентричністю, створено ідеальну модель правди, виявлено механізм дії правди та форми її багатовимірності. Важливим джерелом отримання описаних результатів стало дослідження правди в соціальнокомунікаційному дискурсі Біблії. У цій статті подано визначення «правди мотиву», «правди слова», «правди дії», «правди факту», окреслено трансцендентний та іманентний виміри форм існування правди й запропоновано критерії визначення правди в соціальнокомунікаційній взаємодії. Із цих теоретичних позицій проаналізовано прецедент вкидання у професійні медіа завідомо неправдивої інформації офіційним джерелом, яким є Офіс президента України, що сталося в серпні 2019&nbsp;р., та відповідні рефлексії журналістської спільноти. Скандальна ситуація, у центрі якої – проблема правди, виявила детонуючу роль усіх видів неправди та маніпуляцій, що спричиняють соціальні, психоемоційні вибухи та деструкцію. Стверджується, якщо за цими суспільно-політичними детонаціями (а саме це і є «правдою факту») залишається непоміченою соціально руйнівна дія неправди, – «вибухи» (в різних формах виявів) будуть продовжуватися й набувати щораз більшої руйнівної сили. У статті зроблено висновок, що з’ясувати правду без усвідомленого розуміння її природи, сутнісних ознак (що формують базу критеріїв), форм існування та механізму дії – неможливо. Наголошено, що саме ці фактори є визначальними в соціальнокомунікаційній і, зокрема, журналістській діяльності, оскільки вони ведуть до якісної взаємодії з джерелами інформації та якісної її верифікації і трансляції.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15373 Образ паралімпійців у сучасному креолізованому медіатексті 2020-01-31T12:02:29+02:00 Ольга Олексіївна Полумисна polumisna.olga@gmail.com <p>У статті показано, що креолізовані матеріали широко представлені в мережі Інтернет і активно використовуються засобами масової інформації та комунікації. Доведено, що креолізовані тексти комплексно впливають на сприйняття людиною інформації. Встановлено, що велика кількість креолізованих матеріалів висвітлюють змагання на Паралімпіадах і суттєво впливають на формування громадської думки щодо образу людини з інвалідністю. Проаналізовано креолізовані медіатексти соціальної мережі Facebook та низки відомих українських засобів масової інформації, у результаті чого з’ясовано, що найчастіше вони мають часткову креолізацію, текст невідривно пов’язаний із фото і становить єдине ціле, рівноцінними є ілюстрації, які використовуються в текстах, де певна частина інформації передається переважно іконічними засобами. Встановлено, які функції виконують такі зображення в креолізованому медіатексті: до основних належать атрактивна, інформативна, експресивна, емотивна, символічна, ілюстративна, функція створення іміджу зображення. Вербальний та іконічний елемент позитивно впливають на реципієнта і формують у його свідомості образ людини з інвалідністю, яка є сильною, витривалою і, незважаючи на всі життєві негаразди, завжди перемагає.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15122 Музика та шуми як виражальні прийоми інфотейнменту 2019-12-30T13:11:46+02:00 Елеонора Олегівна Бурдіна eleonoraburdina@gmail.com <p>У статті аналізуються музичний супровід та шуми як виражальні засоби інфотейнменту на прикладі інформаційно-публіцистичного сегменту українського телебачення. Проведено розмежування негативних і позитивних функцій їхнього використання. Телебачення запозичило ці виражальні засоби з кінематографу, тільки пізніше збагативши їх своїми нововведеннями. Спочатку активний аудіосупровід був характерним лише для музичних програм, телесеріалів, трансляцій концертів і художньо-публіцистичних матеріалів. Але з приходом інфотейнменту на ТБ ці виражальні засоби перенеслися й до інших жанрів. Музичний супровід і шуми активно впливають на людську психіку, зумовлюючи повноту глядацького сприйняття, чого й домагається концепція злиття інформації та розваги. Для інформаційно-публіцистичних програм українського телебачення характерною є звукова партитура, заснована на компілятивній музиці в поєднанні з шумами та закадровим текстом. Авторська оригінальна аудіодоріжка використовується тільки як заголовна або на підложках для малих форм архітектоніки проектів (анонси та відбивки). Серед позитивних функцій використання музичного супроводу та шумів в інформаційно-публіцистичних проектах можна виділити такі, як посилення емоційності, передача асоціацій, підтекстів, ставлення автора, створення художнього образу та реалізація сценарного ходу. Негативні – нав’язування певної атмосфери, драматизація подій, спосіб задати настрій або темпоритм, які не відповідають подіям на екрані. Акцентовано увагу на тому, що невиправдане використання досліджуваних виражальних засобів може призводити до таких небажаних ефектів, як зниження серйозності сприйняття важливих тем чи переносу на підсвідомому рівні зображуваного з області реального життя до фантастичної площини. Таким чином, актуальним стає грамотне введення шумів та музичних фрагментів у контекст телевізійного сюжету.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15127 Репрезентація публічних відносин медіа, влади та соціуму в телевізійних розважальних програмах (ретроспективний огляд 1989–2019 рр.) 2020-01-05T08:50:37+02:00 Олена Дмитрівна Зіненко zinenkoe@gmail.com <p>Висвітлення в медіа публічних подій не тільки відображає буття суспільства, але і впливає на регулювання публічних відносин у сфері культури та розваг. Українські медіааналітики та медіапросвітники здебільшого заглиблюються в дослідження медіапродуктів з точки зору майстерності їх творення, проте не менш актуальним питанням є комплексний аналіз взаємодії творців висловлювання з публікою, спосіб роботи із джерелами інформації відповідно до можливостей доступу до цільових аудиторій. Пошук національної ідентичності та відкриття нових національних наративів в українських медіа після 1991 року спирався на здобутки інтелектуальної української еліти, культурних діячів та особисті уподобання тих, хто мав доступ до ресурсів. Цей бекґраунд дозволив українським медійникам дистанціюватися на початку 90-х від радянської пропагандистської традиції виробництва продуктів мас-медіа та надав специфіки розвитку публічної комунікації як самостійної галузі суспільного життя. Значення перших альтернативних медіа колишнього СРСР для реалізації права на свободу слова та розмаїття думок і розвитку ЗМІ незалежної України важко переоцінити. Але чи змогли українські медіа 90-х скористатись вікном можливостей, яке відкривала перед ними зміна політичної парадигми? Метою цього дослідження є визначення тенденцій репрезентації публічних відносин медіа, публіки та влади на прикладі розважальних телевізійних програм. Особливо це є актуальним зараз, у другому десятиріччі двотисячних, коли на політичну арену виходять популісти та селебрітіс зі світу популярної культури. За влучним висловлюванням Юрія Андруховича «всі ми повернулись до епохи розвинутої сміхової культури». Ця думка повертає нас до концепції сміхової культури М.&nbsp;Бахтіна, із дослідженням амбівалентності сміху як інструменту зниження значення явищ буття до тілесного розуміння в Ф.&nbsp;Раблє та «серйозності сміху» М.&nbsp;Гоголя, який повертає реальне значення приниженим явищам через «катарсис пошлості». Для розуміння функції сміхового праксису важливий контекст, до якого сміх є антитезою. В умовах відсутності культурних ціннісних платформ, що є наслідком епохи постмодерну, сміх як розвага знищує об’єкт та заміщає дійсність, серйозне буття, заперечуючи культуру та право на приватність, в якому диктат маси стає важливішим за думку окремої людини. Спостереження за динамікою репрезентацій відносин публіки та медіа в телевізійних розважальних програмах з 1989 по 2019 роки не просто як явища культури, а як актів публічного спілкування дозволяє визначити, чи є комунікація інформаційною чи маніпулятивною з боку творців, реалізаторів та інтерпретаторів публічного висловлювання. Це важливо з точки зору екології формування громадської думки, оскільки споживач завжди перебуває у слабкій позиції відносно до виробника інформації.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15123 Неакадемічні форми підвищення кваліфікації у формуванні педагогічних компетентностей викладачів вищої школи (на прикладі журналістської освіти) 2019-12-30T13:19:04+02:00 Наталя Володимирівна Нечаєва natalya.nechaeva.78@gmail.com Неоніла Борисівна Калашник neokalashnyk@gmail.com <p>Стаття присвячена аналізу форм і тематичних напрямків формування професійних компетентностей викладачів вищої школи шляхом використання неакадемічних форм набуття досвіду з професійно орієнтованих дисциплін. Журналістика є однією з тих педагогічних царин, де професійне зростання не завжди полягає суто в науково-теоретичній площині. Маємо на увазі той факт, що журналістика як професія вимагає не тільки стійких знань із теорії інформаційної взаємодії з аудиторією, оформленої у вигляді тексту (письмового, аудіо чи відео), але й практичних навичок міжособистої і суспільної взаємодії, уміння швидко реагувати на інформаційні приводи, формувати професійний медіаконтекст для реципієнта. Зазвичай ці навички можна отримати лише емпіричним шляхом. Якщо ми звернемо увагу на журналістську освіту, то тут можна говорити про певну виправданість залучення журналістів у навчальний процес. Однак це не завжди можливо, окрім того, що професійні медійники не так часто бувають оптимальними викладачами. Компромісним варіантом поєднання теоретичного і практичного досвіду на прикладі журналістської освіти є семінари-тренінги, які проводяться за підтримки неурядових організацій та західних партнерів в Україні різними громадськими організаціями або спеціалізованими професійними установами. Нашим завданням було оцінити, з опертям на власний досвід, навчальну цінність тренінгового формату, виокремити різновиди і тематичні спрямування тренінгів журналістського напрямку, їх співвіднесеність із навчальними стратегіями вищої школи.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15124 Сучасні нейрокомунікаційні технології у сфері інформаційної безпеки 2019-12-30T13:28:42+02:00 Olexander Kurban o.kurban@kubg.edu.ua <p>У статті представлена проблематика використання інноваційних інтегрованих технологій у процесах управління інформаційними процесами в соціальних онлайн-мережах та кібербезпеки. Зокрема розглядається нейрокомунікація як приклад поєднання природничих, гуманітарних та цифрових технологій. Серед наук, базових для нейрокомунікацій, визначено – когнітивну психологію, нейропсихологію, прикладний психоаналіз, маркетинг, PR, політологію, соціальні комунікації, SMM, SEO. Поняття «нейрокомунікації» представлено як комплекс інтегрованих технологій, спрямованих на формування глибинних соціальних комунікацій. Зазначені комунікації являють собою триетапну модель розбудови комунікаційного процесу: привертання уваги, закріплення уваги, формування стану стійкої залежності від джерела інформації. Основними напрямками розгортання нейрокомунікаційних процесів є візуальний, аудіальний, тактильний, смаковий та контакт за допомогою специфічних запахів. Базовими напрямками досліджень визначено методи Hard (Детектор брехні, face reading, електро-енцефалографія, еye tracker) та методи Soft (ZMET, фокус-групи, експертні опитування). У контексті сучасної інформаційної безпеки методи нейрокомунікації активно використовуються у практиці соціальної інженерії, що є інтегрованою технологією управління рішеннями людини на персональному рівні. Розглянуто основні аспекти використання нейрокомунікаційних технології у сучасних інформаційних війнах, зокрема таких, що відбуваються в соціальних онлайн-мережах. Також розглянуто аспект використання алгоритмів ройового інтелекту в розбудові ефективних нейрокомунікаційних процесів.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/15129 Репрезентація цінностей (прийнятих Біллем про права, США) в щоденнику the New York Times (вересень – листопад 2019 р.) 2019-12-30T23:50:34+02:00 Yevgeniya Lytvyshko y.lytvyshko@gmail.com <p>Як відомо, ціннісна домінанта – це одна з найважливіших універсалій в філософських і гуманітарних науках, яка позначає об’єкти або явища як суспільні ідеали або як еталон належного. Таким чином ціннісні домінанти дають можливість проаналізувати важливі процеси, що відбуваються в соціокультурному житті суспільства. Предметом нашого дослідження є цінності «НАРОД», «СОЮЗ», «СПРАВЕДЛИВІСТЬ», «СПОКІЙ», «ДОБРОБУТ», «СВОБОДА», представлені в Біллі про права Сполучених Штатів Америки, який закріплює основні права і свободи людини і громадянина. Мета статті полягає у визначенні специфіки та тенденцій репрезентації названих цінностей в медіатекстах, а саме – в їх сильних позиціях. На основі контент-аналізу матеріалів The New York Times було встановлено, що такі цінності, як «НАРОД», «СОЮЗ» і «СВОБОДА» є найбільш частотними в текстах аналізованого видання. Але в більшості випадків вони мають негативний відтінок через занурення в негативний контекст, взаємодію з антицінностями. Що стосується цінностей «СПРАВЕДЛИВІСТЬ», «СПОКІЙ», «ДОБРОБУТ», то вони виявилися менш частотними і, як правило, не змінюють свого сенсу.</p> 2019-12-30T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement##