Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціальні комунікації»

Електронний контент для дітей: теоретико-соціологічний аспект

2021-11-20T15:02:01+00:00

Діти є особливою аудиторією Інтернету зі своїми вимогами, й електронний контент для дітей має особливі, специфічні соціальні функції. У статті електронний контент для дітей розглядається як артефакт сучасної інформаційної культури, що включає синтетичне інформаційне поповнення сайту (тексти, графічна, аудіо-, відеоінформація), створений для реалізації соціальних функцій Інтернету з урахуванням психологічних та вікових особливостей цільової аудиторії. Описано різні характеристики інтернет-контенту: технічні, інформаційні, комунікаційні, дискурсивні. Підкреслюється неоднозначність розуміння самого терміну «медіаконтент» в окремих галузевих науках та міждисциплінарних дослідженнях. Обґрунтовано можливості використання різноманітних соціологічних методів вивчення електронного контенту для дітей. Уточнено методологічні й теоретичні підходи до дослідження контенту для дітей в Інтернеті: обґрунтовано можливості застосування загальносоціологічних підходів до вивчення дитячого контенту в Інтернеті, таких як структурно-функціональний, соціалізаційний, ризикологічний, символічного інтеракціонізму, культурологічний і діяльнісний. Завдяки застосуванню структурно-функціонального підходу виділено сім підстав для класифікації дитячого сегменту Укрнету: за функціональним призначенням, за ступенем включеності користувачів, за віком основних користувачів, за соціально-економічною складовою, за орієнтацією на взаємодію між поколіннями, за наявністю / відсутністю ризику, за змістом навчальної інформації. Під час дослідження визначено основні соціальні функції електронного контенту для дітей: інформаційну, комунікативну, освітню, культурно-просвітницьку, виховну, інтегративну, нормативну та рекреаційну. Запропоновано визначення електронного контенту як артефакту суспільства, засобу соціалізації, культурно-освітнього, освітнього та інтегративно-комунікативного механізму включення дітей у соціальну реальність, що має як важливі позитивні функції, так і ризики для суспільства, сім’ї та ювенальної вікової групи.

Популяризація науки в Україні: мас-медійні тренди

2020-12-09T15:47:13+00:00

Статтю присвячено розгляду актуального стану наукової журналістики в Україні. Проблематизовано відсутність продуктивної комунікації науковців із широким загалом. Вказано на негативну динаміку обсягів науково-популярного контенту у структурі медіапростору: зменшення кількості повідомлень про наукові факти та відкриття, скасування рубрик, присвячених науці, скорочення матеріалів про видатних учених. Виявлено та проаналізовано основні проблеми некоректного висвітлення наукової тематики й проблематики: інверсія наукових фактів, промоція сенсаційності та патогенного контенту, нівелювання межі між науковими та псевдонауковими повідомленнями. Вказано також на проблему недостатньої фахової підготовки наукових популяризаторів. Ідентифіковано основні рубрики, тематичний спектр та форми подання науково-популярної інформації у традиційних мас-медіа. Розглянуто можливості новітніх комунікаційних технологій для оптимізації науково-популярного контенту в мас-медіа. Схарактеризовано нові комунікаційні платформи для ефективного просування наукового контенту до різних цільових аудиторій. Визначено актуальні теми для науково-популярного мас-медійного дискурсу та ключові завдання, які розв’язуються за допомогою текстів наукової комунікації. Вони варіюються від простої констатації наукових фактів до формування картини світу, ґрунтованої на актуальній науковій парадигмі. Розглянуто когнітивні процедури, які сприяють адаптації наукової інформації до рівня сприйняття масовою свідомістю. Розкрито механізм стереотипізації при виконанні інформаційно-просвітницької функції, яка є провідною для наукової комунікації. Розглянуто конкретні приклади стереотипного опрацювання наукового матеріалу.

Класифікація контенту сексуального характеру на українському телебаченні

2020-12-09T11:48:21+00:00

У статті проведено класифікацію контенту сексуального характеру на українському телебаченні за жанрами: ток-шоу (соціальні, реаліті-шоу, талант-шоу), гумористичні (stand-up comedy, пародії) та науково-популярні передачі, інтерв’ю, кінофільми, серіали, новини (відеосюжети, репортажі, телевізійні коментарі, прес-конференції, брифінги), музичні кліпи; за проблемно-тематичним ракурсом (соціальний, політичний, діловий, комерційний, науковий, медичний, релігійний контент); за платформами для розповсюдження (первинний, вторинний, конвергентний); за специфікою впливу на аудиторію (спеціалізований, неспеціалізований (або змішаний) та ситуативний контент); за метою створення (просвітницький, розважальний контент); за ефектами (об’єктивізація, сексуалізація, стереотипізація, маніпулювання) та за цільовою аудиторією (жіночий, чоловічий, для ЛГБТ+, молодіжний, дитячий, для пенсіонерів). Наукова робота є новою, оскільки вперше жанрові, структурні та проблемно-тематичні аспекти поширення сексуального контенту, а також форми репрезентації сексуальності на українському телебаченні стали предметом детального вивчення у сфері соціальних комунікацій. Мета статті – запропонувати авторську класифікацію контенту сексуального характеру на українському телебаченні за 2013–2020 роки. Завдання дослідження: провести класифікацію сексуального контенту на українському телебаченні; здійснити моніторинг та визначити основні проблеми й тенденції сучасного телевиробництва в аспекті репрезентації сексуальності. Під час проведення дослідження використано методи моніторингу (контенту сексуального характеру на українському телебаченні), класифікації, описовий та порівняльний методи (опис та порівняння ток-шоу, передач, інтерв’ю, репортажів, новин на предмет розкриття сексуальної проблематики), аналізу та синтезу (наявних та отриманих у результаті дослідження даних), моделювання (конструювання моделі поширення контенту сексуального характеру на українському телебаченні).

Латинська мова в медіапросторі та повсякденні

2020-12-09T13:40:09+00:00

Стаття присвячена виявленню варіантів використання латинської мови в медіапросторі та повсякденні. У роботі порівнюється функціонування латинської мови в україномовному та англомовному медіапросторі. Розглядається наявність латинських висловів у медіа, а також потрактування в ЗМІ термінів, запозичених із латинської мови, шляхом тлумачення їх етимології. Звертається увага на використання абревіатур у соціальних мережах, ЗМІ та в повсякденні; розглядаються також латинськомовні девізи різних установ, зокрема університетів, громадських організацій, підприємств тощо. У контексті повсякдення латинські вислови виділяються у варіантах татуювань, написів на товарах та ін.; акцентується увага на експлуатуванні латинської мови в неймінгу та брендингу; розглядаються ситуації вживання латинської мови у сфері культури, зокрема в назвах кіно- і телепродукції, творчих колективів і об’єднань, вживання латинської мови персонажами в кінематографії та літературі. Диференціюється використання латинської мови з метою історичної достовірності, для характеристики професії чи соціального походження персонажів творів та з метою привернути увагу до назви твору. Окрему увагу в роботі приділено так званій «живій латині», що передбачає переклад сучасних та класичних художніх текстів латинською мовою, а також розвиток навичок усного мовлення при вивченні латини. Розглядається латинська мова й у контексті офіційної мови Ватикану; вивчаються подкасти та радіо, що транслюються латинською мовою, латинськомовна версія Wikipedia та ін. Частково акцентується латина як мова навчання / освіти та науки, зокрема її професійне використання в галузях медицини, фармацевтики, права, філософії тощо. Привертається увага до інтеграції латини у простір соціальних мереж та різноманітних цифрових платформ з метою обміну досвідом між освітянами та забезпечення новітніх методів поширення навчального контенту. Огляд та систематизація варіантів використання латини в медіапросторі та повсякденні дає змогу охарактеризувати її як універсальний інструмент глобалізації мовної картини світу, з урахуванням сучасного стану та подальших перспектив, інтелектуально-культурного рівня суспільства. У статті виокремлюються нові функції, виконувані латинською мовою у ХХІ столітті, зокрема такі, що передбачають її здатність виступати показником / маркером якісного рівня ЗМІ; сегментування аудиторії за параметром освіченості; створення ефекту мовно-інтелектуальної гри.

Контент українського телебачення: між будильником і слоном

2021-11-20T14:44:43+00:00

Сучасне телебачення як один із найбільш видовищних і популярних, а тому підступних видів мас-медій, пропонуючи аудиторії здебільшого не стільки розважальний, скільки примітивний вміст, виступає носієм двох шарів контенту (за основу поділу взято жартівливе, але цілком вдумливе припущення українського професора З. Партика): контент-слон (неякісний) і контент-будильник (серйозний). Аналізові піддаються комунікаційно-технологічні та суспільно-соціальні основи функціональних характеристик цих видів подачі матеріалу в телевізійних програмах. У статті розглядаються особливості фрагментації телевізійної аудиторії залежно від того, якому з видів контенту ця аудиторія надає перевагу. Оцінюється теоретичний принцип вторинного аналізу аудиторії і дається загальна оцінка поточного стану як фрагментації, так і поляризації української телевізійної аудиторії. Стверджується, що фрагментація аудиторії, яка надає перевагу контентові-слону, є більш розвиненою, ніж загальновизнаною. Поляризація, тенденція до того, що аудиторія каналів складається з прихильників та глядачів, також очевидна. Висувається припущення, що окреслені два шари контенту становлять своєрідну зону подвійної небезпеки, що породжує як велику, але лояльну, так і малу, але нелояльну аудиторію. Лояльність до конкретного контенту та фрагментація аудиторії залежно від обраного шару контенту впливають на популярність конкретної телевізійної медії та мають чітко окреслені соціальні наслідки. Подаються вибіркові результати соціологічного дослідження «Ставлення журналістів до створення та функціонування громадянського телебачення на локальному рівні в Україні». Результати свідчать про неготовність сучасних телевізійних журналістів запроваджувати такі комунікаційно-технологічні новації, які змогли б вплинути на аудиторію і надати їй можливість одержувати якісний контент у сучасній технологічній експозиції.

Модель побудови сучасних українських реаліті-шоу (на прикладі проєкту «Одруження наосліп»)

2021-11-20T14:52:59+00:00

У статті акцентується на схожості структури текстів кіно, літератури та медіа, що пояснюється архетипною основою, якою передбачається шаблонність їхньої побудови. Центральною теорією розвідки стала концепція «мономіфу» Дж. Кемпбелла, відповідно до якої мандрівка героя відбувається за універсальною схемою. Наголошено, що ці повторювані схеми в сюжетах учений виокремив та дослідив на основі аналізу міфів народів світу. Розглянуто популярність книги Дж. Кемпбелла «Герой з тисячею облич» серед сценаристів та письменників. Особливу увагу приділено адаптованій К. Воглером схемі мандрівки героя, яку він перейняв у Дж. Кемпбелла, будучи прихильником його творчості. Автор статті зауважує, що схема пригод героя, запропонована Дж. Кемпбеллом та адаптована К. Воглером, може слугувати як універсальна схема для написання сценаріїв не лише для художніх текстів, кінопродукції та комп’ютерних ігор, але її можна застосовувати й до багатьох реаліті-шоу, що було продемонстровано автором на прикладі проєкту «Одруження наосліп» (виробництво «1+1 Медіа»). Вибір реаліті-шоу «Одруження наосліп» пояснюється тим, що у 2013 році в Каннах проєкт увійшов до ТОП-5 найкращих форматів року. Крім того, він є найпопулярнішим шоу на одному з провідних каналів України. Дослідниця звертається до поетапного аналізу проєкту «Одруження наосліп» (5 сезон, 1 серія) за допомогою дванадцяти стадій мандрівки героя (буденний світ, поклик до мандрів, відкидання поклику, зустріч із наставником, подолання першого порогу, випробування, союзники й вороги, наближення до прихованої печери, головне випробування, нагорода (набуття меча), зворотній шлях, відродження, відродження з еліксиром).

Сторітелінг у сучасних українських ЗМІ

2020-12-09T11:58:00+00:00

Стаття присвячена вивченню сторітелінгу – способу подачі інформації за допомогою розповідання історій. З одного боку, це явище не є новим. З іншого – останнім часом цей прийом викладу матеріалу став надзвичайно популярним у різних професійних колах. Його використовують психологи, коучі, педагоги, маркетологи, копірайтери, письменники, журналісти та інші. На збільшення інтересу до сторітелінгу вказують численні наукові розвідки та науково-популярні тексти. На професійних платформах та онлайн-майданчиках дедалі частіше з’являються різноманітні майстер-класи, тренінги та курси на цю тему; виходять друком книги. Розвиток технологій вносить корективи в роботу журналістів, змушує замислюватися над новими способами збирання та подачі інформації, а отже, і розповідання історій. Сучасне суспільство перенасичене контентом, тому й більш вимогливе до його змісту та оформлення. Успіх журналістського тексту, кількість його переглядів та репостів залежать від навичок автора шукати цікавих героїв та захопливо розповідати історії про них. Зокрема все більш актуальним стає цифровий сторітелінг, або digital storytelling – розповідь, насичена сучасними візуальними засобами виразності. Ілюстрації, відео, музика доповнюють текст та допомагають розповісти історію, розширити її, краще занурити реципієнта в описану атмосферу. Метою статті є осмислення явища на теоретичному рівні, а також огляд функціонування сторітелінгу в сучасних українських ЗМІ. Виявлено особливості сторітелінгу як сучасної комунікаційної технології. У статті наведені та диференційовані основні поняття, пов’язані з темою дослідження. Розглянуто різновиди сторітелінгу, їх структуру та техніки створення. Проаналізовано цифровий сторітелінг в українських медіа. Досліджено види цифрової розповіді, алгоритми роботи з такими матеріалами.

Крилаті вирази та авторські афоризми в аспекті створення художнього образу

2021-11-29T20:55:23+00:00

У цій статті розглядаються авторські афоризми і крилаті вирази відомих людей світу, письменників світової літератури і різних громадських діячів, зокрема казахських поетів, передусім на прикладі Т. Абдікова, а також інтертекстуальні фрази і вкраплення з класичних творів російської літератури. Через авторську добірку філософських висловів великих людей читач знайомиться з найбільш важливими, глибокими та ептонімічними виразами, здатними вплинути на світогляд людини. У творах Т. Абдікова важливу роль відіграють авторські крилаті фрази, котрі впливають на створення портретної характеристики кожного з героїв. Авторські крилаті вирази досить лаконічно й містко передають нам думку письменника, багато із цих висловів стали літературним надбанням народу. Нерідко інтерв’юери, журналісти в заголовку статті про творчість Толена Абдікова використовують афоризми письменника. У межах цього дослідження виділяються використані у творах Т. Абдікова авторські крилаті вирази, які притягують увагу читача. Досліджуючи крилаті слова або вирази Т. Абдікова, авторка статті знаходила їх у прикладах, оформлених як звичайна цитата одного з героїв або властивий автору вислів, що виражає його позицію. Письменник зробив своєрідний внесок у багату, красиву, звучну казахську мову. Його твори продовжують радувати й повчати водночас, для будь-якого читача вони є покладами цікавих фраз і крилатих виразів, оскільки вони лаконічно, точно й образно описують певну ситуацію, що розкриває образ персонажа, розгортають і блискуче доповнюють портретну характеристику описуваного героя. Його окремі оповідання та повісті перекладено багатьма мовами: українською, російською, узбецькою, киргизькою. У своїх творах Т. Абдіков порушує проблеми моралі, мистецтва, науки.

Блог як мовленнєвий жанр – еволюція епістолярного жанру

2021-11-20T16:00:50+00:00

тернет-комунікація на початку ХХ століття почала відігравати важливу роль у соціокультурному житті українців. Розвиток інтернет-простору, відповідно, впливає на веб-сайти, сервіси та платформи, де функціонує блогосфера – сукупність всіх блогів, спільнот та соціальних мереж. Вона являє собою конкретну особистісно-орієнтовану зону інтернет-комунікацій, яка формує визначену субкультуру та оформляється в соціальній мережі для соціальної взаємодії користувачів. У статті досліджено еволюцію жанру «класичного» щоденника до віртуального блогу-щоденника в інтернет-мережі. Проведено аналіз блогу в жанровому аспекті, доведено його епістолярне походження. Розглянуто особливості цих двох жанрів, виділено спільні та відмінні риси блогу-щоденника як жанру інтернет-дискурсу. Також було простежено жанрові ознаки «класичного» щоденника, що знайшли відображення у блозі. Досліджено, що, еволюціонуючи в інтернет-комунікацію, офлайновий щоденник видозмінюється, трансформується, але водночас зберігає майже всі свої головні ознаки. Доведено, що найбільших змін зазнав тип адресата, змінились і стосунки між автором та читачем. Основні відмінності жанрових ознак блогу від щоденника «класичного» – публічність, спілкування з однодумцями та прийняття відповідальності за публічно представлений текст. За жанровою класифікацією Т. В. Шмельової, у порівняльному аналізі досліджено, які жанрові властивості «класичного» щоденника успадкував блог. Було порівняно комунікативну мету, образ автора, образ адресата, образ минулого, образ майбутнього, тип диктумного змісту та мовне втілення у двох цих жанрах. З’ясовано, що комунікативний простір Інтернету зумовлює зміни в компонентах жанрової структури «класичного» офлайнового щоденника, модифікує, розвиває його відповідно до потреб сучасного суспільства. Блог-щоденник як «наступник» має іншу комунікаційну мету, що призводить до еволюції епістолярного жанру в принципі та жанру «класичного» щоденника, зокрема.

Особливості творення культурного медіаконтенту міста (на прикладі програми «Культурна столиця»)

2020-12-09T16:08:12+00:00

У статті з’ясовано стратегічне значення культурного мас-медійного контенту для українських міст сьогодні. Наголошено, що ЗМІ як транслятор культури сприяє збереженню національно-культурної ідентичності та робить культуру доступною для широких верств населення. На матеріалі реалізації програми «Культурна столиця» в м. Дніпро здійснено комунікаційний аналіз регіональних та національних видань. Особливу увагу приділено аналізу подієвої комунікації культурного спрямування в межах програми «Культурна столиця», визначено її роль у культурній самоідентифікації містян. З’ясовано, що регіональні події є складником формування національного культурного дискурсу. Виявлено специфіку подання матеріалів, присвячених реалізації цієї програми на загальнонаціональних телеканалах («ТСН. 1+1», «Прямий»), регіональних каналах («9 канал», «34 канал», «Суспільне Дніпро») та інформаційних міських порталах та блогах (dniprograd.org, kstati.dp.ua, dp.informstor.ua, blog.yakaboo та ukrfantclub.com.ua). Схарактеризовано відмінність у поданні матеріалів на різних інформаційних платформах, що виявлено в доборі інформації та характері її подачі, вербальних і невербальних засобах організації тексту, жанровій специфіці. Аналіз засвідчив, що культурний сегмент ефективно підтримують соцмережі, як-то YouTube, Facebook, Twitter. Ефективність соцмереж як каналів поширення інформації виявлена у зворотному зв’язку з користувачами, що уможливлює конструктивний діалог між продуцентами та реципієнтами. Зауважено, що однією зі стратегій реалізації програми «Культурна столиця» є проведення фестивалів, як-то: Book Space, «Джаз на Дніпрі», міждународний фестиваль блогерів, музичний фестиваль BezViz і DniPro GOGOLFEST. Фестивальний феномен розглянуто як чинник консолідації міської спільноти. Культурний ефект фестивального руху відбито через усвідомлення містянами унікальної та культурної важливості міста на Дніпрі, підвищення його статусу. Відзначено, що такі заходи роблять місто туристично привабливим.

Знімальні прийоми та монтажні спецефекти в українському підсумковому телемовленні

2024-03-02T19:08:32+00:00

У статті аналізуються знімальні прийоми та монтажні спецефекти, які використовуються в підсумковому телевізійному мовленні. Акцентовано увагу на негативних і позитивних функціях таких способів урізноманітнення відеоряду. Вплив інфотейнменту та інших новітніх медіатрендів проявляється на всіх рівнях створення телевізійних продуктів. Тож стилістика монтажу та зйомки також не залишилася незмінною. Особливістю підсумкових випусків є те, що процес їхнього створення поєднує два протилежні підходи. Перший – притаманний щоденним новинам і вважається класичним: без креативу з боку операторів та режисерів монтажу. Другий – характерний для публіцистики, де транслюється не лише інформація, а і її оригінальне авторське переосмислення, що зокрема проявляється в нестандартній візуалізації. Знімальні прийоми є більш рідкісними. Це пояснюється тим, що підсумкові проєкти здебільшого орієнтуються на ефірне наповнення щоденних новин, тож використовують вже відзнятий відеоряд. Зазвичай додатково беруться коментарі експертів, вводяться нові герої та знімаються стендапи самих журналістів. Все це породжує певну неоднорідність відеоматеріалу, з якого складається сюжет. Серед знімальних прийомів можна виділити: незвичайні ракурси, довгу зйомку із прискоренням, різкі наїзди та від’їзди тощо. Монтажні спецефекти частіше використовуються творцями підсумкових оглядів, бо кожен сюжет будується наново, незалежно від того, був інформаційний привід взятий із щоденних випусків новин чи ні. Можна констатувати, що на етапі постпродакшну нововведення характерніші для внутрішньокадрового, а не міжкадрового монтажу. Гра із зображенням реалізується через накладення фільтрів, додавання / зникнення з кадру об’єктів, ефекти, пов’язані з категорією часу, полікадр тощо. Позитивні функції таких способів урізноманітнення відеоряду – це влучна візуалізація ідей, трансляція ставлення автора, додавання динаміки, втілення сценарного ходу та реалізація експериментів. Але спостерігається й негативний бік явища, коли прийоми створюються як самоціль, штучно загострюється конфлікт, яскравий візуальний ряд відволікає увагу від суспільно важливої інформації. Тож актуальним стає зважене використання знімальних прийомів і монтажних спецефектів творцями підсумкового мовлення.

Просвітництво з тематики прав людини й недискримінації та медіаосвіта

2020-12-09T15:58:37+00:00

Цифрові трансформації сприяють активізації не тільки професійних агентів медіа, але й звичайних споживачів. Внаслідок розширення поля медіа виникає ситуація, коли контроль над медіа вступає в колізію із реалізації права людини на свободу вираження думок. Отже, постає питання винайдення шляхів саморегулювання процесів медіатворення і медіаспоживання. Задля формування громадської думки щодо вимог відповідального медіавиробництва і споживання медіа виникає необхідність поєднання просвітництва з тематики прав людини та недискримінації із практикою медіаосвіти. Часто громадські активісти стають єдиними, хто поширює знання з тематики прав людини, недискримінації, але використовують медіатехнології, не враховуючи можливі позитивні або негативні наслідки. Професійні виробники інформації, зокрема ЗМІ, не завжди комунікують із представниками громадськості в тому обсязі, який необхідний для достовірного, збалансованого та неупередженого висвітлення складних тем правозахисту. Тож, однією з проблем суспільства є відсутність ефективної взаємодії між громадськими активістами як провайдерами цінностей прав людини й недискримінації та медіаосвітянами й журналістами як провайдерами медіаграмотності і професійними виробниками інформації. З 2016 по 2020 рік нами у співпраці із громадськими організаціями і окремими активістами було реалізовано низку проєктів, що дозволили окреслити шляхи вирішення проблем, що виникають внаслідок цього комунікаційного розриву. В дослідженні представлено два показових кейси взаємодії громадських активістів, медіаосвітян і журналістів. Перший кейс представляє досвід просвітницьких тренінгів «Креативна журналістика» для школярів і «Школа медіаволонтерів» для дорослих, які було розроблено та проведено в рамках проєкту «Центр гендерної культури як платформа для розширення прав жінок та молоді», реалізованого за підтримки Європейського Союзу. У другому кейсі представлено результати інформаційної кампанії правозахисного фестивалю доступності міста та культури «ІнклюзіON» за ініціативи ХОФ «Громадська Альтернатива» за підтримки краудфандингу, УКФ і Фонда Еберта в Україні. В результаті нами визначено ролі агентів (медіаосвітян, громадських активістів і журналістів) і описано дві моделі комунікаційної взаємодії: 1) ланцюгова, де громадські активісти є джерелом інформації і зацікавленою стороною у поширенні певного контенту, а освітяни навчають медіаграмотності споживачів медіаконтенту із заданої тематики; 2) діалогова, де громадські активісти і медіаосвітяни разом ініціюють публічну подію з метою створення ситуації спілкування журналістів, громадських активістів та представників певних соціальних груп. Це дослідження відкрило шлях для експерименту щодо реалізації третього типу взаємодії – виробничого, де журналіст, громадський активіст і медіаосвітянин працюють разом задля створення інструменту навчання медіаграмотності.

Роль соціальних мереж у формуванні консьюмерського руху в українському суспільстві

2021-11-21T08:40:22+00:00

У статті досліджено роль соціальних мереж у процесі формування моделі поведінки споживачів під час купівлі товарів або замовлення робіт чи послуг. Насамперед розглядаються питання доступності та якості інформації споживчої тематики в соціальних мережах. Сучасний споживач вимагає не лише освітньої інформації, але й, насамперед, допомоги у формуванні алгоритму дій, коли йдеться про відстоювання його права на якісне життя. Соціальні мережі, на відміну від багатьох традиційних ЗМІ, нині можуть забезпечити двобічну комунікацію глядач / слухач – виробник / продавець. Також сучасні соціальні мережі завдяки доступності та швидкій рефлексії допомагають створювати локальні консьюмерські рухи – тобто об’єднують споживачів, які не тільки потребують інформації про якісні товари, роботи та послуги, але й готові активно відстоювати свою позицію в судах. Саме соціальні мережі пропонують споживачам певною мірою таргетовану інформацію, відстежуючи попередньо запит і потреби аудиторії. Користувачі соцмереж, як правило, є не пасивними спостерігачами, а активними учасниками процесу, адже можуть спілкуватися безпосередньо з виробниками, юристами, експертами з якості товарів. Трансформація сучасних медіа виводить на перші позиції нові платформи донесення інформації – соціальні мережі, месенджери, блоги, подкасти, – оскільки вони допомагають швидше знайти потрібну інформацію, у зручний час та обсягом, якого потребує глядач / слухач / читач. Таким чином, соціальні мережі найближчим часом можуть стати не лише помічниками традиційних ЗМІ, але і їх конкурентами в боротьбі за аудиторію. Втім, споживання інформації винятково із соціальних мереж несе в собі й певні ризики, адже вона може бути неякісною та суб’єктивною, містити рекламу без маркування, заклики до протиправних чи шкідливих дій, зрештою, може маніпулювати аудиторією на користь виробників. Тож українці мають навчитися грамотно споживати інформацію із соціальних мереж.

Експерти в медіа: від технології до екології

2020-12-09T12:52:41+00:00

У статті висвітлено можливості переходу у взаємовідносинах журналістів, експертів та аудиторії з технологічного підходу до екологічного. Констатується, що, незважаючи на те, що в професійному колі відчувається зацікавленість проблематикою експертності в медіа, свідченням чого є обговорення цієї проблеми на різноманітних журналістських заходах (медіафорумах, семінарах, вебінарах, школах), вона майже не висвітлювалась у вітчизняних наукових публікаціях. Розглянуто чинники підвищення ролі експертності в медіа. Аналіз сучасного медіасередовища України демонструє, що залучення експертів до коментарів при підготовці журналістських матеріалів носить суто технологічний характер. Наслідками цього є ціла низка проблем у співпраці журналістів з експертами та у сприйнятті аудиторією медіапродуктів, які містять експертні коментарі. Обґрунтовується, що виходом з такої ситуації є перехід у взаємовідносинах журналістів і експертів від технологічного підходу до екологічного. Нині формується така нова міждисциплінарна галузь знань, як медіаекологія, яка своїм головним завданням бачить вивчення механізмів взаємодії людини та інформаційного середовища, пошук найбільш оптимальних моделей, які дозволяють ефективно використовувати медіатехнології, уникаючи при цьому їх негативного впливу на особистість і соціум. Сформульовано рекомендації, що дозволять вибудовувати взаємини між журналістами, експертами та споживачами інформації на основі медіаекологічного підходу. Розглянуто підвалини, що сприяють втіленню зазначених рекомендацій, а саме – просування послуг онлайн-платформ, що забезпечують співпрацю журналістів та експертів; подальший розвиток напрямку з медіаграмотності; активна діяльність фактчекінгових ресурсів; подальше професійне саморегулювання. Докладно розглянуто і проаналізовано онлайн-платформи, що забезпечують можливість співпраці журналістів та експертів. Визначено, що перспективою подальших досліджень за цією темою може бути визначення критеріїв експертності.

Фактчекінг в Україні: актуальні проблеми реалізації формату

2021-11-20T16:09:34+00:00

У статті схарактеризовано проблемні аспекти функціонування фактчекінгових проєктів, визначені науковцями та медіаекспертами. Серед основних: питання дотримання методології фактчекінгу, впровадження автоматизації процесу перевірки фактів та небезпека використання маніпулятивного потенціалу фактчекінгу, пов’язаного з відносною незаангажованістю проєктів, приховуванням джерел фінансування ресурсу, сприянням перетворенню медіаподій у події, появою фейкових фактчекерів. Визначено проблеми, що постають перед ресурсами, які впроваджують формат фактчекінгу, на основі аналізу діяльності як постійних всеукраїнських і регіональних фактчекінгових проєктів, так і тимчасових фактчекінгових ініціатив. Серед найбільш вагомих вказано репутаційні ризики, пов’язані з недотриманням головних принципів та методології фактчекінгу, що базуються на використанні відкритих джерел при перевірці інформації, та відсутністю загальноприйнятої методики здійснення перевірки фактів, про що свідчить аналіз різних форматів фактчеків. З’ясовано, що всі аналізовані проєкти для перевірки й викриття брехні та маніпуляцій у заявах публічних осіб використовують власну методологію. Про це свідчать різні підходи до вибору об’єктів верифікації, використання алгоритмів фактчеку та винесення вердиктів. Зафіксовано випадки порушення основних принципів фактчекінгу та інколи навіть власної методології. Як наслідок, може виникнути питання щодо незалежності, незаіделогізованості та неупередженості фактчекінгових проєктів. Визначено, що запобігти цьому могло б впровадження практики фактчекінгу фактчекерів, тобто перевірки, яким чином встановлюються онлайн-верифікатори, які механізми використовуються для перевірки фактів у заявах, чи є експерти неупередженими у своєму аналізі.

Правда як категорія в системах філософських та соціальнокомунікаційних категорій

2020-12-09T13:07:41+00:00

У статті розглядаються особливості, місце та роль правди як категорії в категорійних системах філософії та соціальних комунікацій. Розвідку здійснено в межах дослідження проблеми правди як соціальнокомунікаційної категорії журналістики. Мета статті – долучаючи попередні результати дослідження, з’ясувати значення поняття категорії в науковому дискурсі та визначити місце правди в системі філософських і соціальнокомунікаційних категорій. Об’єкт дослідження – правда як поняття, феномен, категорія. Предмет – категорійні ознаки, властивості правди, категорійна сутність і форми вияву феномену в системах філософських і соціальнокомунікаційних категорій. У дослідженні використані методи категорійного, порівняльного й дискурсивного аналізу, узагальнення, синтезу. Залучені автором результати попереднього дослідження сутнісних ознак та характеристик правди дозволили більш точно визначити категорійні особливості феномену. Проаналізовано місце категорії «правда» в категорійних системах Аристотеля, Канта, Гуссерля, Інґардена, а також у марксистсько-ленінській філософії. Звернуто увагу на причини виникнення «категорійної хиби» та її соціальні наслідки. З позицій сучасної філософії метаантропології правда як категорія трансцеденції розглядається як метакатегорія, що визначає справжність усіх речей (за Аристотелем – категорія сутності). Визначено три основні екзистенційні рівні категорії правди, а також – формально-інтенційний, до якого належать штучно сформовані псевдоправди ів смислові новотвори. Підкреслено, що правда як категорія екзистенції в усій множинності проявів знаходить відображення в соціальних комунікаціях, як категорія трансценденції – у духовних комунікаціях, спрямованих на гармонізацію суспільного й особистісного життя людства. Вводяться поняття «духовні комунікації», «духовно-соціальні комунікації», сутнісною основою яких є правда як категорія трансцеденції, мотивом – її пізнання. Зауважено, що в соціальних комунікаціях категорія «правда» ще не детермінована. Зроблено висновок про необхідність визначення правди як соціальнокомунікаційної категорії та її місця й ролі в системі соціальних комунікацій і соціального інжинірингу. Соціальні комунікації, уґрунтовані на правді як категорії трансценденції й духовних комунікаціях, визначено як «правдоцентричні» і такі, що цілеспрямовані на гармонізацію соціальних відносин, особистісного та суспільного життя в цілому. За твердженням автора, саме правдоцентричні комунікації формують базис і повертають журналістиці авторитет соціальновідповідальної діяльності, що є особливо важливим в умовах глобальної постправди.

Вплив ЗМІ на динаміку соціальних конфліктів

2020-12-09T13:22:24+00:00

У статті досліджуються особливості впливу засобів масової інформації на динаміку соціального конфлікту. Розглянуто головні етапи розвитку конфлікту, починаючи від виникнення напруги, зародження суперечностей, ескалації протистояння. Встановлено, що ЗМІ здатні впливати на розвиток соціального конфлікту на кожному етапі та можуть інформувати громадськість про соціальне протистояння й виступати підбурювачами або учасниками конфлікту. Зазначено, шо на латентному етапі соціального конфлікту повідомлення ЗМІ формують уявлення про певні соціальні групи та інститути; на стадії протистояння повідомлення ЗМІ, в яких наявна «мова ворожнечі», здатні призвести до ескалації та перетворити медіа на суб’єктів конфлікту. Акцентується увага на поширенні ЗМІ стереотипів про суб’єктів конфліктної взаємодії, що впливає на подальший розвиток протистояння. На прикладі конфлікту в Руанді простежено вплив ЗМІ на ескалацію озброєного протистояння. Встановлено, що у своїх матеріалах ЗМІ використовують «мову ворожнечі». Простежено вплив ЗМІ на динаміку соціального конфлікту без його подальшої ескалації на прикладі релігійного протистояння. Зазначено, що в межах проекту «Медіачек» здійснюється експертиза журналістських матеріалів, які перевіряються на відповідність професійним стандартам та дотримання законодавства. Розглянуто стереотипи, некоректні висловлювання в повідомленнях ЗМІ при висвітленні подій за участі внутрішньо переміщених осіб в Україні. Встановлено головні проблеми, що виникають при висвітленні конфлікту в ЗМІ. Доведено, що ЗМІ виступають потужною силою, здатною попереджати, загострювати, регулювати різні види конфліктів. Наголошується на тому, що принципи «журналістики миру» містять положення теорії конфлікту. Зазначено, що в Україні проводиться низка заходів та досліджень, спрямованих на уникнення впливу ЗМІ на загострення конфліктної взаємодії. Встановлено, що використання принципів толерантності, журналістських стандартів і етики, положень «журналістики миру» сприятиме налагодженню суспільних відносин, зменшенню стереотипних уявлень та запобігатиме використанню «мови ворожнечі».

Жанри в контексті PR-дискурсу: історія, типологія, виклики сучасної доби

2020-12-09T13:50:20+00:00

Статтю присвячено питанню сучасного функціонування системи жанрів у PR-дискурсі. На сьогодні це питання є дискусивним, бо українських джерел на кшталт підручників і посібників немає, іноземні ж джерела не передають уповні цієї проблематики. Крім того, неволодіння іноземними мовами призводить до неможливості в студентському колі засвоювати матеріал і якісно застосовувати його на практиці. В сучасному PR-дискурсі всі жанри поділяються на усні й письмові, відео- , аудіо- чи друковані. У статті пропонується аналіз таких жанрів, як пресреліз (його різновиди – пресанонс, постреліз), біографія, бекґраундер, фактлист, питання-відповіді, запрошення, вітання. Окремо аналізуються такі медіатексти, як іміджева стаття, іміджеве інтерв’ю, кейс-сторі. Уточнюється дефініція і специфіка суміжних PR-текстів – слогану, резюме, прес-ревю. Розглянуто специфіку підготовки комбінованих PR-текстів: буклета, проспекта, брошури, ньюзлеттер. Окремо увага приділяється правильному оформленню такого комбінованого жанру, як теки для преси (прескіти), без яких не обходиться жодний офіційний захід, як-то пресконференція, престур, презентація. Офіційні сайти, що використовують PR-жанри для ведення комунікації, наразі часто оформлюються неграмотно, бачимо численні помилки. Велика кількість різних жанрів призводить до плутанини в тлумаченні, багато хто використовує всі жанри хаотично, не вдаючись у деталі, часом вони оформлені неправильно, не віддзеркалюють потрібної інформації, адже їх основне завдання – допомагати журналістам у висвітленні діяльності особи, групи осіб, організації чи інституції. На сучасному етапі змінюється і форма документів. PR-документація все більше переводиться в електронний варіант для розміщення на сайтах, надсилається мейлами, змінюється в бік більшої візуалізації. Грамотне володіння інформацією щодо написання й візуального оформлення текстів є на сьогодні важливим і актуальним.

Професійна блогосфера Ютуб-каналів: методи просування, візуалізація та риторичні прийоми

2021-11-21T08:21:58+00:00

Блог як явище інтернет-комунікацій провокує дискусії науковців із приводу його етики, жанрової приналежності та стилістичного розмаїття вже не одне десятиліття. Сучасні медії вже давно розміщуються на платформі Ютуб та пропонують власні корпоративні блоги. Активно презентують себе і представники сфери бізнесу, девізом якої сьогодні є фраза «якщо тебе немає в Інтернеті, тебе немає і в бізнесі». Просування своїх послуг на Ютуб-платформі є однією з найефективніших форм для того, щоб зробити спеціаліста пізнаваним та затребуваним, що актуалізує спеціальні розвідки у цьому напрямку. Найбільший інтерес у аудиторії викликають освітні канали із вивчення мов, мережевих технологій, культури публічного мовлення та психології. Фахівці, котрі демонструють свої навички із цих напрямів у блогосфері, мають чималі перегляди, що автоматично поширює їх клієнтську базу. У статті розглядаються успішні професійні канали названої тематики, а саме: «Микитко син Алєксєєв» (лінгвістика), «Максим Чернов» (методи просування контенту в соціальних мережах), «Свобода речи» (культура мовлення), «Радислав Гандапас» (ораторське мистецтво) та «Євгенія Стрелецька» (психологія). Означені Ютуб-канали розглядаються із позиції вербальної самоідентифікації: назва (ім’я або метафора), цільова спрямованість (девіз), тактики заголовків, графони тощо) – та невербальної (фото автора, аватари, формат зйомок, дизайн та графіка). Також розглядаються риторичні прийоми, такі як інформативність та структура виступу, особливі звернення до глядача, повтори. Щодо стилістики мовлення блогера – тут відбувається поєднання публіцистичного та розмовного стилів, додаються експресивні прийоми та обов’язковою є наявність наукової термінології. Використання розглянутих стратегій сприяє успішному просуванню персонального Ютуб-каналу фахівця.

Використання сучасних цифрових технологій для налагодження системи електронного документообігу

2020-12-09T12:59:33+00:00

Набуття конкурентних переваг підприємства можливе за рахунок активного впровадження засобів цифровізації бізнес-процесів, зокрема систем електронного документообігу. Метою статті є окреслення шляхів удосконалення документообігу підприємства на основі використання засобів цифровізації (на прикладі використання функцій та інструментарію Системи електронного документообігу «АСКОД»). Визначено, що електронний документообіг потребує належного інституційного забезпечення, внесення відповідних положень організації та ведення електронного документообігу до державних стандартів, що регулюють діловодство. Впроваджувати електронний документообіг слід з урахуванням особливостей внутрішнього та зовнішнього середовища, тому сформульовано перелік їх факторів, які надалі впливають на успішність проекту цифровізації. Використання СЕД «АСКОД» дає змогу усунути загрози зовнішнього середовища, знижує ризик розголошення конфіденційної інформації. Розширена система довідників дає змогу упорядкувати внутрішню організаційну структуру та ідентифікувати осіб, відповідальних за створення документу та роботу з ним на всьому його маршруті. Доведено, що система електронного документообігу скорочує обсяги витрат часу та ресурсів, дозволяє встановити оптимальний рух документу, прискорює інформаційну підтримку управлінських рішень, дозволяє адмініструвати завдання персоналу, що призводить до підвищення продуктивності його праці.

Ілюстративні матеріали та їхня роль у формуванні іміджу України (на прикладі французького видання «Le Point»)

2021-11-21T08:23:45+00:00

У статті проаналізовано публікації французького видання «Le Point», з’ясовано, що одним із найважливіших засобів формування іміджу країни, зокрема України, є ілюстративні матеріали. Виявлено, що ілюстрації переважно слугують доказом правдивості та невикривленості інформації, але останнім часом за допомогою них активно маніпулюють громадською думкою. Досліджено, що на сучасному етапі образ України є досить неоднозначним, оскільки Україна в уяві французької аудиторії, з одного боку, постає небезпечною, вразливою, здатною на поступки та поспішні кроки, з іншого боку – державою, що протистоїть сильному ворогу і не поступається йому. Доведено, що використання зображень є важливим інструментом формування іміджу держави та її лідерів у засобах масової інформації. З’ясовано, що в більшості публікацій «Le Point» журналісти дотримуються композиції, тобто доцільного поєднання зображення й тексту. Але ця риса не завжди простежується у їхніх матеріалах, особливо тих, де мова йде про В. Зеленського. Встановлено, що ілюстрації на сторінках «Le Point» є як рівноцінними із текстом, так і додатком до вербальної частини. Вони привертають увагу користувача, впливають на його емоції, виступають наглядним аргументом до вербального тексту, відіграють провідну роль у формуванні іміджу країни. З’ясовано, що з ілюстративних матеріалів найширше представлені статичне фото, слайд-шоу, відеорепортаж, зображення карти України. Найбільше матеріалів саме на суспільно-політичну тематику, дуже мало публікацій на культурну тематику, освіта і наука та їх розвиток в Україні взагалі не цікавлять французьких журналістів. Спортивна тематика найбільш вигідно представляла б Україну, але, на жаль, її абсолютно не висвітлюють. Натомість політичні перипетії, скандали, що відбуваються в Україні, активно поширюються та набувають розголосу.

Символічно-смисловий аспект мемів

2021-11-21T08:32:10+00:00

Меми широко використовуються в інтернет-комунікації здебільшого як розважальний елемент, який посилається на відомі фрази, епізоди з фільмів або використовує загальновідомих персонажів. Окрім інтерактивності та розважальності мем має риси символу, багато в чому копіюючи філософське та культурологічне поняття. Саме тому у статті розглядається символічно-смисловий аспект мемів, орієнтований на їх внутрішній сенс, це є актуальним через широке використання інтернет-мемів у повсякденній комунікації. Через явний розважальний аспект такого контенту смисловому наповненню приділяється менша увага, проте саме воно є фактором, що визначає реакцію адресата на приховану інформацію. Велике значення має і сприйняття змісту мемів за аналогією із символами, цьому теж приділяється увага, адже сприйняття культурної одиниці, ознаки якої має інтернет-мем, було визначено як індивідуальне. Це говорить про те, що кожен інтернет-елемент, яким є і мем, може бути засновано на одному й тому ж контенті, але через додані автором елементи та візуальні прийоми він матиме різний сенс у світосприйнятті конкретного адресата повідомлення. Стаття засновується на роботах знаних культурознавців та філософів: Ернста Кассірера, Ганса-Георга Гадамера, Жана Бодрійяра, Олексія Лосєва, на їхніх поглядах щодо символів та їх сприйняття індивідом. Також приділено увагу порівнянню понять «мем» та «симулякр», їхній моделі побудови та симуляції дійсності в гіперреальності, що характерно для обох понять. Завдяки аналізу символічно-смислового аспекту мемів це поняття можна вивчити набагато глибше, спростивши розуміння комунікативного явища, яке є невід’ємною частиною сучасної масової культури, створюючись в Інтернеті як лідерами думок, так і пересічними користувачами, які таким чином транслюють свої думки та переживання.

Інтеграція поняття «інформаційна війна» в освітній процес здобувачів вищої освіти спеціальності «Журналістика»

2021-11-23T11:44:05+00:00

Ситуація геополітичної інформаційної війни та максимальна актуалізація в останні роки цього поняття в українському суспільстві спричинили необхідність наскрізних змін у змісті та контекстному полі освітнього процесу здобувачів вищої освіти спеціальності «Журналістика». З одного боку, комунікаційний феномен інформаційних війн та інформаційної безпеки потребує окремого представлення в системі навчальних дисциплін, з другого боку – переважна більшість дисциплін і матеріалу, що вивчається в їх межах, потребують теоретичного і практичного переосмислення та оновленої подачі з урахуванням обставин інформаційної боротьби. У статті розглянуто інтегрування поняття «інформаційна війна» та суміжних понять у освітній процес майбутніх журналістів у кількох аспектах, пов’язаних із етико-правовою специфікою журналістської діяльності в умовах інформаційних війн, креативно-функціональними параметрами, категоріями аудиторії та її медіаграмотності тощо. Інформаційні війни типологізуються з огляду на сфери їх розгортання, та доводиться необхідність представлення в навчальному процесі цього явища в максимально широкому розумінні і в усіх проявах, зокрема максимально віддалених від політичного контексту. А саме, йдеться про інтегрування в освітній процес інформації щодо інформаційних війн у максимальній кількості сфер життєдіяльності соціуму: це зовнішня і внутрішня політика, геополітика, релігія, соціальне життя, наука, культура, освіта, спорт, бізнес (зокрема війни брендів) тощо. Акцентовано на особливостях інформаційної війни як різновиду прикладних соціально-комунікаційних технологій (ПСКТ), що передбачають чітко визначену практичну мету комунікації та заздалегідь розроблену цілісну систему взаємопов’язаних шляхів, засобів і інструментів досягнення наперед визначеного результату. Інтегрування такого підходу в журналістський процес потенційно загрожує виходом за межі журналістської етики та втратою довіри аудиторії. Тож система журналістських дисциплін у межах освітнього процесу повинна наразі забезпечувати формування у здобувачів свідомого ставлення до журналістської діяльності в ситуації актуалізованих інформаційних війн, а також соціальної відповідальності у ставленні до своєї професійної діяльності, з урахуванням додаткових загроз і небезпек, пов’язаних із проблемою пошуку балансу, – із долученням до забезпечення інформаційної безпеки держави і соціуму, з одного боку, та неперейденням межі ефективного інформування та пропаганди, з другого.

Взаємодія мов у контексті багатомовності

2021-11-29T20:12:31+00:00

У цій статті розглядається проблема полілінгвізму в контексті взаємодії казахської та російської мов на території Республіки Казахстан (РК). На основі теоретичного аналізу автори статті дають картину сучасного стану полімовного середовища серед молоді Казахстану. Історичне розширення в культурному аспекті мовного досвіду людини від рідної мови (або мови, що вживається в сім’ї) до оволодіння мовами інших народів (вивченими у школі, коледжі, ЗВО чи безпосередньо в мовному оточенні) формується багатомовність. Формується комунікативна компетенція на основі всіх знань та всього мовного досвіду, у взаємозв’язку та взаємодії мов. Із метою забезпечення успішної комунікації людина, відповідно до ситуації, користується різними комунікативними навичками застосування мов. Це кардинальним чином змінює напрямок та процес мовної освіти, де метою є не просте оволодіння окремо взятими двома або трьома мовами, а їхня активна взаємодія, розвиток такого лінгвістичного репертуару, де є місце всім лінгвістичним умінням. У зв’язку із цим у РК розробляються інструменти, що сприяють розвитку полімовного комунікативного середовища. Політика полімовної освіти в навчальних закладах Республіки Казахстан містить ідею інтеграції змісту загальної мовної та іномовної освіти, оскільки мовна картина у країні свідчить про казахсько-російський, національно-казахський, національно-російський білінгвізм і казахсько-російсько-національну тримовність. Найважливіший напрямок культури міжнаціонального спілкування в Казахстані – історично сформована двомовність, що дає можливість спілкуватися з великою кількістю людей, долучатися до матеріального та духовного багатства, виробленого носіями мови іншого народу, ближче і глибше знайомитися з його історією, культурою. У Казахстані важливою ознакою багатомовності є вплив російської мови на функціонування та розвиток казахської мови.

Інноваційні інструменти та засоби медіамоніторингу

2020-12-09T12:04:47+00:00

У статті представлено дослідження, присвячене аналізу наявних та перспективних можливостей управління інформаційними процесами в контексті медіамоніторингу. Визначаються сучасні інструменти здійснення автоматизованого пошуку, систематизації та фіксації контенту з розробкою відповідних алгоритмів та програмно-апаратних засобів. Як базові інструменти пошуку контенту пропонуються методи прес-кліпінгу, контент-аналізу та методи формалізації даних при створенні профільних медіазвітів. Пропонується базовий алгоритм медіамоніторингу, що містить три етапи. Перший етап передбачає збирання тематичної інформації із первинною систематизацією отриманих даних за критеріями хронології публікації, ключових слів (назви, терміни, імена) та локалізації зони пошуку в онлайн- та офлайн-форматах. До другого етапу належать завдання поглибленої систематизації отриманих даних шляхом впорядкування за пошуковими запитами та змістовного аналізу контенту. На третьому етапі алгоритм обробки контенту передбачає його візуалізацію, аналіз та розробку рекомендацій щодо прийняття відповідних рішень. В якості інструментів реалізації медіамоніторингу розглядаються два блоки – ручна та автоматизована процедури. Ручна робота передбачає виконання певної послідовності дій групою профільних фахівців. Для реалізації автоматизованої процедури передбачається використання таких засобів, як BigData, штучні нейронні мережі, ройовий інтелект та ін. Робиться акцент на необхідності формування в Україні практики інтегрованих, міжгалузевих проектів, що спрямовуватимуться на вирішення питань вдосконалення управління інформаційними процесами, зокрема у сфері медіа. Результатами такої роботи має бути створення відповідних програмно-апаратних засобів, які матимуть функції автоматизованого моніторингу та управління інформаційними полями в українських медіа.

Відображення ціннісної домінанти «Життя» в щотижневику «Дзеркало тижня. Україна» в період з вересня по листопад 2019 року

2021-11-29T19:57:29+00:00

«Ціннісна домінанта» представляє собою одну з найважливіших універсалій, що є об’єктом досліджень в гуманітарних та філософських науках. Окрім цього, саме дослідження ціннісних домінант дозволяє визначити складні процеси соціокультурного життя суспільства. Оскільки наразі ми перебуваємо в гострій та невизначеній ситуації, яка пов’язана не тільки з внутрішньополітичними, економічними та соціальними проблемами, а і з зовнішньополітичними, як, наприклад, агресія зі сторони Російської Федерації та нестабільна ситуація у світі загалом, предметом дослідження була обрана ціннісна домінанта «ЖИТТЯ» та її похідні «ЖИТИ», «ВИЖИВАТИ», «ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ», а також її антонімічна антицінність «СМЕРТЬ» та її похідні «ПОМИРАТИ», «ГИНУТИ», «ВБИВАТИ», «ВБИТІ». Метою статті є визначення параметрів використання названої ціннісної домінанти в сильних позиціях тексту, а також контексту, в якому вона використовується. Інструментом дослідження є комп’ютерна програма для аналізу текстів MAXQDA. На основі кількісного, якісного та кластерного аналізу було встановлено, що ціннісна домінанта «ЖИТТЯ» в медіатекстах зазначеного періоду найчастіше занурена в негативний контекст та часто використовується поряд із антицінностями.