Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціальні комунікації» https://periodicals.karazin.ua/sc <p>Фахове видання з соціальних комунікацій.</p> <p>У віснику розглядаються актуальні проблеми соціальних комунікацій на широкому матеріалі українського та зарубіжного інформаційних просторів.</p> <p>Для науковців, студентів і всіх, хто цікавиться проблемами соціально-комунікаційних процесів.</p> V. N. Karazin Kharkiv National University uk-UA Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціальні комунікації» 2078-2551 Популяризація науки в Україні: мас-медійні тренди https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16524 <p>Статтю присвячено розгляду актуального стану наукової журналістики в Україні. Проблематизовано відсутність продуктивної комунікації науковців із широким загалом. Вказано на негативну динаміку обсягів науково-популярного контенту у структурі медіапростору: зменшення кількості повідомлень про наукові факти та відкриття, скасування рубрик, присвячених науці, скорочення матеріалів про видатних учених. Виявлено та проаналізовано основні проблеми некоректного висвітлення наукової тематики й проблематики: інверсія наукових фактів, промоція сенсаційності та патогенного контенту, нівелювання межі між науковими та псевдонауковими повідомленнями. Вказано також на проблему недостатньої фахової підготовки наукових популяризаторів. Ідентифіковано основні рубрики, тематичний спектр та форми подання науково-популярної інформації у традиційних мас-медіа. Розглянуто можливості новітніх комунікаційних технологій для оптимізації науково-популярного контенту в мас-медіа. Схарактеризовано нові комунікаційні платформи для ефективного просування наукового контенту до різних цільових аудиторій. Визначено актуальні теми для науково-популярного мас-медійного дискурсу та ключові завдання, які розв’язуються за допомогою текстів наукової комунікації. Вони варіюються від простої констатації наукових фактів до формування картини світу, ґрунтованої на актуальній науковій парадигмі. Розглянуто когнітивні процедури, які сприяють адаптації наукової інформації до рівня сприйняття масовою свідомістю. Розкрито механізм стереотипізації при виконанні інформаційно-просвітницької функції, яка є провідною для наукової комунікації. Розглянуто конкретні приклади стереотипного опрацювання наукового матеріалу.</p> Марія Валеріївна Бутиріна Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Класифікація контенту сексуального характеру на українському телебаченні https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16525 <p>У статті проведено класифікацію контенту сексуального характеру на українському телебаченні за жанрами: ток-шоу (соціальні, реаліті-шоу, талант-шоу), гумористичні (stand-up comedy, пародії) та науково-популярні передачі, інтерв’ю, кінофільми, серіали, новини (відеосюжети, репортажі, телевізійні коментарі, прес-конференції, брифінги), музичні кліпи; за проблемно-тематичним ракурсом (соціальний, політичний, діловий, комерційний, науковий, медичний, релігійний контент); за платформами для розповсюдження (первинний, вторинний, конвергентний); за специфікою впливу на аудиторію (спеціалізований, неспеціалізований (або змішаний) та ситуативний контент); за метою створення (просвітницький, розважальний контент); за ефектами (об’єктивізація, сексуалізація, стереотипізація, маніпулювання) та за цільовою аудиторією (жіночий, чоловічий, для ЛГБТ+, молодіжний, дитячий, для пенсіонерів). Наукова робота є новою, оскільки вперше жанрові, структурні та проблемно-тематичні аспекти поширення сексуального контенту, а також форми репрезентації сексуальності на українському телебаченні стали предметом детального вивчення у сфері соціальних комунікацій. Мета статті – запропонувати авторську класифікацію контенту сексуального характеру на українському телебаченні за 2013–2020 роки. Завдання дослідження: провести класифікацію сексуального контенту на українському телебаченні; здійснити моніторинг та визначити основні проблеми й тенденції сучасного телевиробництва в аспекті репрезентації сексуальності. Під час проведення дослідження використано методи моніторингу (контенту сексуального характеру на українському телебаченні), класифікації, описовий та порівняльний методи (опис та порівняння ток-шоу, передач, інтерв’ю, репортажів, новин на предмет розкриття сексуальної проблематики), аналізу та синтезу (наявних та отриманих у результаті дослідження даних), моделювання (конструювання моделі поширення контенту сексуального характеру на українському телебаченні).</p> Володимир Петрович Грисюк Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Латинська мова в медіапросторі та повсякденні https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16536 <p>Стаття присвячена виявленню варіантів використання латинської мови в медіапросторі та повсякденні. У роботі порівнюється функціонування латинської мови в україномовному та англомовному медіапросторі. Розглядається наявність латинських висловів у медіа, а також потрактування в ЗМІ термінів, запозичених із латинської мови, шляхом тлумачення їх етимології. Звертається увага на використання абревіатур у соціальних мережах, ЗМІ та в повсякденні; розглядаються також латинськомовні девізи різних установ, зокрема університетів, громадських організацій, підприємств тощо. У контексті повсякдення латинські вислови виділяються у варіантах татуювань, написів на товарах та ін.; акцентується увага на експлуатуванні латинської мови в неймінгу та брендингу; розглядаються ситуації вживання латинської мови у сфері культури, зокрема в назвах кіно- і телепродукції, творчих колективів і об’єднань, вживання латинської мови персонажами в кінематографії та літературі. Диференціюється використання латинської мови з метою історичної достовірності, для характеристики професії чи соціального походження персонажів творів та з метою привернути увагу до назви твору. Окрему увагу в роботі приділено так званій «живій латині», що передбачає переклад сучасних та класичних художніх текстів латинською мовою, а також розвиток навичок усного мовлення при вивченні латини. Розглядається латинська мова й у контексті офіційної мови Ватикану; вивчаються подкасти та радіо, що транслюються латинською мовою, латинськомовна версія Wikipedia та ін. Частково акцентується латина як мова навчання / освіти та науки, зокрема її професійне використання в галузях медицини, фармацевтики, права, філософії тощо. Привертається увага до інтеграції латини у простір соціальних мереж та різноманітних цифрових платформ з метою обміну досвідом між освітянами та забезпечення новітніх методів поширення навчального контенту. Огляд та систематизація варіантів використання латини в медіапросторі та повсякденні дає змогу охарактеризувати її як універсальний інструмент глобалізації мовної картини світу, з урахуванням сучасного стану та подальших перспектив, інтелектуально-культурного рівня суспільства. У статті виокремлюються нові функції, виконувані латинською мовою у ХХІ столітті, зокрема такі, що передбачають її здатність виступати показником / маркером якісного рівня ЗМІ; сегментування аудиторії за параметром освіченості; створення ефекту мовно-інтелектуальної гри.</p> Лариса Анатоліївна Копилова Олександра Веніамінівна Литовська Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Популяризація студентської періодики в Україні https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16535 <p>У статті розглянуто й охарактеризовано два підходи в популяризації студентських періодичних видань. По-перше, з’ясовано засоби, за допомогою яких редакції студентських видань спільно із профільними установами зможуть змінити видавничий статус видання з позиції «видання, призначеного обмеженій групі читачів», до часопису, цікавого якнайширшим колам читачів. По-друге, інтерпретовано низку інструментів впливу на читачів, застосовуючи які, студентські редакції підвищать рівень інтересу аудиторії до своїх видань. З’ясовано, що основним зовнішньоресурсним способом популяризації студентської періодики є організація конкурсів, конференцій, семінарів, під час яких у форматі обговорень спільнота фахівців медіа і членів студентських редакцій узагальнює свій досвід, знання й уміння щодо аспектів удосконалення функціонування сучасних студентських періодичних видань. Проаналізовано внутрішньоресурсні способи популяризації, які здійснює безпосередньо студентська редакція. Зокрема, моделювання й дослідження портрету читацької аудиторії (опитування, анкетування), підтримання зворотного зв’язку з читачами (опитування, моніторинг дописів, коментарів у соціальних медіа та на сайті видання), медіаконвергенція (створення різних платформ для розширення доступності технічних можливостей ознайомлення із виданням), співпраця з рекламними агенціями та інформаційний супровід заходів.</p> Тетяна Олександрівна Скороход Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Сторітелінг у сучасних українських ЗМІ https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16527 <p>Стаття присвячена вивченню сторітелінгу – способу подачі інформації за допомогою розповідання історій. З одного боку, це явище не є новим. З іншого – останнім часом цей прийом викладу матеріалу став надзвичайно популярним у різних професійних колах. Його використовують психологи, коучі, педагоги, маркетологи, копірайтери, письменники, журналісти та інші. На збільшення інтересу до сторітелінгу вказують численні наукові розвідки та науково-популярні тексти. На професійних платформах та онлайн-майданчиках дедалі частіше з’являються різноманітні майстер-класи, тренінги та курси на цю тему; виходять друком книги. Розвиток технологій вносить корективи в роботу журналістів, змушує замислюватися над новими способами збирання та подачі інформації, а отже, і розповідання історій. Сучасне суспільство перенасичене контентом, тому й більш вимогливе до його змісту та оформлення. Успіх журналістського тексту, кількість його переглядів та репостів залежать від навичок автора шукати цікавих героїв та захопливо розповідати історії про них<em>.</em> Зокрема все більш актуальним стає цифровий сторітелінг, або digital storytelling – розповідь, насичена сучасними візуальними засобами виразності. Ілюстрації, відео, музика доповнюють текст та допомагають розповісти історію, розширити її, краще занурити реципієнта в описану атмосферу. Метою статті є осмислення явища на теоретичному рівні, а також огляд функціонування сторітелінгу в сучасних українських ЗМІ. Виявлено особливості сторітелінгу як сучасної комунікаційної технології. У статті наведені та диференційовані основні поняття, пов’язані з темою дослідження. Розглянуто різновиди сторітелінгу, їх структуру та техніки створення. Проаналізовано цифровий сторітелінг в українських медіа. Досліджено види цифрової розповіді, алгоритми роботи з такими матеріалами.</p> Юлія Миколаївна Блажеєвська Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Особливості творення культурного медіаконтенту міста (на прикладі програми «Культурна столиця») https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16540 <p>У статті з’ясовано стратегічне значення культурного мас-медійного контенту для українських міст сьогодні. Наголошено, що ЗМІ як транслятор культури сприяє збереженню національно-культурної ідентичності та робить культуру доступною для широких верств населення. На матеріалі реалізації програми «Культурна столиця» в м. Дніпро здійснено комунікаційний аналіз регіональних та національних видань. Особливу увагу приділено аналізу подієвої комунікації культурного спрямування в межах програми «Культурна столиця», визначено її роль у культурній самоідентифікації містян. З’ясовано, що регіональні події є складником формування національного культурного дискурсу. Виявлено специфіку подання матеріалів, присвячених реалізації цієї програми на загальнонаціональних телеканалах («ТСН. 1+1», «Прямий»), регіональних каналах («9 канал», «34 канал», «Суспільне Дніпро») та інформаційних міських порталах та блогах (dniprograd.org, kstati.dp.ua, dp.informstor.ua, blog.yakaboo та ukrfantclub.com.ua). Схарактеризовано відмінність у поданні матеріалів на різних інформаційних платформах, що виявлено в доборі інформації та характері її подачі, вербальних і невербальних засобах організації тексту, жанровій специфіці. Аналіз засвідчив, що культурний сегмент ефективно підтримують соцмережі, як-то YouTube, Facebook, Twitter. Ефективність соцмереж як каналів поширення інформації виявлена у зворотному зв’язку з користувачами, що уможливлює конструктивний діалог між продуцентами та реципієнтами. Зауважено, що однією зі стратегій реалізації програми «Культурна столиця» є проведення фестивалів, як-то: Book Space, «Джаз на Дніпрі», міждународний фестиваль блогерів, музичний фестиваль BezViz і DniPro GOGOLFEST. Фестивальний феномен розглянуто як чинник консолідації міської спільноти. Культурний ефект фестивального руху відбито через усвідомлення містянами унікальної та культурної важливості міста на Дніпрі, підвищення його статусу. Відзначено, що такі заходи роблять місто туристично привабливим.</p> Лілія Василівна Темченко Юлія Станіславівна Гаркавенко Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Знімальні прийоми та монтажні спецефекти в українському підсумковому телемовленні https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16538 <p>У статті аналізуються знімальні прийоми та монтажні спецефекти, які використовуються в підсумковому телевізійному мовленні. Акцентовано увагу на негативних і позитивних функціях таких способів урізноманітнення відеоряду. Вплив інфотейнменту та інших новітніх медіатрендів проявляється на всіх рівнях створення телевізійних продуктів. Тож стилістика монтажу та зйомки також не залишилася незмінною. Особливістю підсумкових випусків є те, що процес їхнього створення поєднує два протилежні підходи. Перший – притаманний щоденним новинам і вважається класичним: без креативу з боку операторів та режисерів монтажу. Другий – характерний для публіцистики, де транслюється не лише інформація, а і її оригінальне авторське переосмислення, що зокрема проявляється в нестандартній візуалізації. Знімальні прийоми є більш рідкісними. Це пояснюється тим, що підсумкові проєкти здебільшого орієнтуються на ефірне наповнення щоденних новин, тож використовують вже відзнятий відеоряд. Зазвичай додатково беруться коментарі експертів, вводяться нові герої та знімаються стендапи самих журналістів. Все це породжує певну неоднорідність відеоматеріалу, з якого складається сюжет. Серед знімальних прийомів можна виділити: незвичайні ракурси, довгу зйомку із прискоренням, різкі наїзди та від’їзди тощо. Монтажні спецефекти частіше використовуються творцями підсумкових оглядів, бо кожен сюжет будується наново, незалежно від того, був інформаційний привід взятий із щоденних випусків новин чи ні. Можна констатувати, що на етапі постпродакшну нововведення характерніші для внутрішньокадрового, а не міжкадрового монтажу. Гра із зображенням реалізується через накладення фільтрів, додавання / зникнення з кадру об’єктів, ефекти, пов’язані з категорією часу, полікадр тощо. Позитивні функції таких способів урізноманітнення відеоряду – це влучна візуалізація ідей, трансляція ставлення автора, додавання динаміки, втілення сценарного ходу та реалізація експериментів. Але спостерігається й негативний бік явища, коли прийоми створюються як самоціль, штучно загострюється конфлікт, яскравий візуальний ряд відволікає увагу від суспільно важливої інформації. Тож актуальним стає зважене використання знімальних прийомів і монтажних спецефектів творцями підсумкового мовлення.</p> Елеонора Олегівна Цуріна Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Просвітництво з тематики прав людини й недискримінації та медіаосвіта https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16539 <p>Цифрові трансформації сприяють активізації не тільки професійних агентів медіа, але й звичайних споживачів. Внаслідок розширення поля медіа виникає ситуація, коли контроль над медіа вступає в колізію із реалізації права людини на свободу вираження думок. Отже, постає питання винайдення шляхів саморегулювання процесів медіатворення і медіаспоживання. Задля формування громадської думки щодо вимог відповідального медіавиробництва і споживання медіа виникає необхідність поєднання просвітництва з тематики прав людини та недискримінації із практикою медіаосвіти. Часто громадські активісти стають єдиними, хто поширює знання з тематики прав людини, недискримінації, але використовують медіатехнології, не враховуючи можливі позитивні або негативні наслідки. Професійні виробники інформації, зокрема ЗМІ, не завжди комунікують із представниками громадськості в тому обсязі, який необхідний для достовірного, збалансованого та неупередженого висвітлення складних тем правозахисту. Тож, однією з проблем суспільства є відсутність ефективної взаємодії між громадськими активістами як провайдерами цінностей прав людини й недискримінації та медіаосвітянами й журналістами як провайдерами медіаграмотності і професійними виробниками інформації. З 2016 по 2020 рік нами у співпраці із громадськими організаціями і окремими активістами було реалізовано низку проєктів, що дозволили окреслити шляхи вирішення проблем, що виникають внаслідок цього комунікаційного розриву. В дослідженні представлено два показових кейси взаємодії громадських активістів, медіаосвітян і журналістів. Перший кейс представляє досвід просвітницьких тренінгів «Креативна журналістика» для школярів і «Школа медіаволонтерів» для дорослих, які було розроблено та проведено в рамках проєкту «Центр гендерної культури як платформа для розширення прав жінок та молоді», реалізованого за підтримки Європейського Союзу. У другому кейсі представлено результати інформаційної кампанії правозахисного фестивалю доступності міста та культури «ІнклюзіON» за ініціативи ХОФ «Громадська Альтернатива» за підтримки краудфандингу, УКФ і Фонда Еберта в Україні. В результаті нами визначено ролі агентів (медіаосвітян, громадських активістів і журналістів) і описано дві моделі комунікаційної взаємодії: 1) ланцюгова, де громадські активісти є джерелом інформації і зацікавленою стороною у поширенні певного контенту, а освітяни навчають медіаграмотності споживачів медіаконтенту із заданої тематики; 2) діалогова, де громадські активісти і медіаосвітяни разом ініціюють публічну подію з метою створення ситуації спілкування журналістів, громадських активістів та представників певних соціальних груп. Це дослідження відкрило шлях для експерименту щодо реалізації третього типу взаємодії – виробничого, де журналіст, громадський активіст і медіаосвітянин працюють разом задля створення інструменту навчання медіаграмотності.</p> Олена Дмитрівна Зіненко Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Експерти в медіа: від технології до екології https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16530 <p>У статті висвітлено можливості переходу у взаємовідносинах журналістів, експертів та аудиторії з технологічного підходу до екологічного. Констатується, що, незважаючи на те, що в професійному колі відчувається зацікавленість проблематикою експертності в медіа, свідченням чого є обговорення цієї проблеми на різноманітних журналістських заходах (медіафорумах, семінарах, вебінарах, школах), вона майже не висвітлювалась у вітчизняних наукових публікаціях. Розглянуто чинники підвищення ролі експертності в медіа. Аналіз сучасного медіасередовища України демонструє, що залучення експертів до коментарів при підготовці журналістських матеріалів носить суто технологічний характер. Наслідками цього є ціла низка проблем у співпраці журналістів з експертами та у сприйнятті аудиторією медіапродуктів, які містять експертні коментарі. Обґрунтовується, що виходом з такої ситуації є перехід у взаємовідносинах журналістів і експертів від технологічного підходу до екологічного. Нині формується така нова міждисциплінарна галузь знань, як медіаекологія, яка своїм головним завданням бачить вивчення механізмів взаємодії людини та інформаційного середовища, пошук найбільш оптимальних моделей, які дозволяють ефективно використовувати медіатехнології, уникаючи при цьому їх негативного впливу на особистість і соціум. Сформульовано рекомендації, що дозволять вибудовувати взаємини між журналістами, експертами та споживачами інформації на основі медіаекологічного підходу. Розглянуто підвалини, що сприяють втіленню зазначених рекомендацій, а саме – просування послуг онлайн-платформ, що забезпечують співпрацю журналістів та експертів; подальший розвиток напрямку з медіаграмотності; активна діяльність фактчекінгових ресурсів; подальше професійне саморегулювання. Докладно розглянуто і проаналізовано онлайн-платформи, що забезпечують можливість співпраці журналістів та експертів. Визначено, що перспективою подальших досліджень за цією темою може бути визначення критеріїв експертності.</p> Вікторія Анатоліївна Маркова Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Правда як категорія в системах філософських та соціальнокомунікаційних категорій https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16532 <p>У статті розглядаються особливості, місце та роль правди як категорії в категорійних системах філософії та соціальних комунікацій. Розвідку здійснено в межах дослідження проблеми правди як соціальнокомунікаційної категорії журналістики. Мета статті – долучаючи попередні результати дослідження, з’ясувати значення поняття категорії в науковому дискурсі та визначити місце правди в системі філософських і соціальнокомунікаційних категорій. Об’єкт дослідження – правда як поняття, феномен, категорія. Предмет – категорійні ознаки, властивості правди, категорійна сутність і форми вияву феномену в системах філософських і соціальнокомунікаційних категорій. У дослідженні використані методи категорійного, порівняльного й дискурсивного аналізу, узагальнення, синтезу. Залучені автором результати попереднього дослідження сутнісних ознак та характеристик правди дозволили більш точно визначити категорійні особливості феномену. Проаналізовано місце категорії «правда» в категорійних системах Аристотеля, Канта, Гуссерля, Інґардена, а також у марксистсько-ленінській філософії. Звернуто увагу на причини виникнення «категорійної хиби» та її соціальні наслідки. З позицій сучасної філософії метаантропології правда як категорія трансцеденції розглядається як метакатегорія, що визначає справжність усіх речей (за Аристотелем – категорія сутності). Визначено три основні екзистенційні рівні категорії правди, а також – формально-інтенційний, до якого належать штучно сформовані псевдоправди ів смислові новотвори. Підкреслено, що правда як категорія екзистенції в усій множинності проявів знаходить відображення в соціальних комунікаціях, як категорія трансценденції – у духовних комунікаціях, спрямованих на гармонізацію суспільного й особистісного життя людства. Вводяться поняття «духовні комунікації», «духовно-соціальні комунікації», сутнісною основою яких є правда як категорія трансцеденції, мотивом – її пізнання. Зауважено, що в соціальних комунікаціях категорія «правда» ще не детермінована. Зроблено висновок про необхідність визначення правди як соціальнокомунікаційної категорії та її місця й ролі в системі соціальних комунікацій і соціального інжинірингу. Соціальні комунікації, уґрунтовані на правді як категорії трансценденції й духовних комунікаціях, визначено як «правдоцентричні» і такі, що цілеспрямовані на гармонізацію соціальних відносин, особистісного та суспільного життя в цілому. За твердженням автора, саме правдоцентричні комунікації формують базис і повертають журналістиці авторитет соціальновідповідальної діяльності, що є особливо важливим в умовах глобальної постправди.</p> Світлана Іванівна Петренко Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Вплив ЗМІ на динаміку соціальних конфліктів https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16534 <p>У статті досліджуються особливості впливу засобів масової інформації на динаміку соціального конфлікту. Розглянуто головні етапи розвитку конфлікту, починаючи від виникнення напруги, зародження суперечностей, ескалації протистояння. Встановлено, що ЗМІ здатні впливати на розвиток соціального конфлікту на кожному етапі та можуть інформувати громадськість про соціальне протистояння й виступати підбурювачами або учасниками конфлікту. Зазначено, шо на латентному етапі соціального конфлікту повідомлення ЗМІ формують уявлення про певні соціальні групи та інститути; на стадії протистояння повідомлення ЗМІ, в яких наявна «мова ворожнечі», здатні призвести до ескалації та перетворити медіа на суб’єктів конфлікту. Акцентується увага на поширенні ЗМІ стереотипів про суб’єктів конфліктної взаємодії, що впливає на подальший розвиток протистояння. На прикладі конфлікту в Руанді простежено вплив ЗМІ на ескалацію озброєного протистояння. Встановлено, що у своїх матеріалах ЗМІ використовують «мову ворожнечі». Простежено вплив ЗМІ на динаміку соціального конфлікту без його подальшої ескалації на прикладі релігійного протистояння. <strong>Зазначено, що в межах проекту </strong>«Медіачек» здійснюється е<strong>кспертиза журналістських матеріалів, які</strong> перевіряються на відповідність професійним стандартам та дотримання законодавства. Розглянуто стереотипи, некоректні висловлювання в повідомленнях ЗМІ при висвітленні подій за участі внутрішньо переміщених осіб в Україні. Встановлено головні проблеми, що виникають при висвітленні конфлікту в ЗМІ. Доведено, що ЗМІ виступають потужною силою, здатною попереджати, загострювати, регулювати різні види конфліктів. Наголошується на тому, що принципи «журналістики миру» містять положення теорії конфлікту. Зазначено, що в Україні проводиться низка заходів та досліджень, спрямованих на уникнення впливу ЗМІ на загострення конфліктної взаємодії. Встановлено, що використання принципів толерантності, журналістських стандартів і етики, положень «журналістики миру» сприятиме налагодженню суспільних відносин, зменшенню стереотипних уявлень та запобігатиме використанню «мови ворожнечі».</p> Олена Віталіївна Скалацька Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Жанри в контексті PR-дискурсу: історія, типологія, виклики сучасної доби https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16537 <p>Статтю присвячено питанню сучасного функціонування системи жанрів у PR-дискурсі. На сьогодні це питання є дискусивним, бо українських джерел на кшталт підручників і посібників немає, іноземні ж джерела не передають уповні цієї проблематики. Крім того, неволодіння іноземними мовами призводить до неможливості в студентському колі засвоювати матеріал і якісно застосовувати його на практиці. В сучасному PR-дискурсі всі жанри поділяються на усні й письмові, відео- , аудіо- чи друковані. У статті пропонується аналіз таких жанрів, як пресреліз (його різновиди – пресанонс, постреліз), біографія, бекґраундер, фактлист, питання-відповіді, запрошення, вітання. Окремо аналізуються такі медіатексти, як іміджева стаття, іміджеве інтерв’ю, кейс-сторі. Уточнюється дефініція і специфіка суміжних PR-текстів – слогану, резюме, прес-ревю. Розглянуто специфіку підготовки комбінованих PR-текстів: буклета, проспекта, брошури, ньюзлеттер. Окремо увага приділяється правильному оформленню такого комбінованого жанру, як теки для преси (прескіти), без яких не обходиться жодний офіційний захід, як-то пресконференція, престур, презентація. Офіційні сайти, що використовують PR-жанри для ведення комунікації, наразі часто оформлюються неграмотно, бачимо численні помилки. Велика кількість різних жанрів призводить до плутанини в тлумаченні, багато хто використовує всі жанри хаотично, не вдаючись у деталі, часом вони оформлені неправильно, не віддзеркалюють потрібної інформації, адже їх основне завдання – допомагати журналістам у висвітленні діяльності особи, групи осіб, організації чи інституції. На сучасному етапі змінюється і форма документів. PR-документація все більше переводиться в електронний варіант для розміщення на сайтах, надсилається мейлами, змінюється в бік більшої візуалізації. Грамотне володіння інформацією щодо написання й візуального оформлення текстів є на сьогодні важливим і актуальним.</p> Катерина Олексіївна Доценко Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Використання сучасних цифрових технологій для налагодження системи електронного документообігу https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16531 <p>Набуття конкурентних переваг підприємства можливе за рахунок активного впровадження засобів цифровізації бізнес-процесів, зокрема систем електронного документообігу. Метою статті є окреслення шляхів удосконалення документообігу підприємства на основі використання засобів цифровізації (на прикладі використання функцій та інструментарію Системи електронного документообігу «АСКОД»). Визначено, що електронний документообіг потребує належного інституційного забезпечення, внесення відповідних положень організації та ведення електронного документообігу до державних стандартів, що регулюють діловодство. Впроваджувати електронний документообіг слід з урахуванням особливостей внутрішнього та зовнішнього середовища, тому сформульовано перелік їх факторів, які надалі впливають на успішність проекту цифровізації. Використання СЕД&nbsp;«АСКОД» дає змогу усунути загрози зовнішнього середовища, знижує ризик розголошення конфіденційної інформації. Розширена система довідників дає змогу упорядкувати внутрішню організаційну структуру та ідентифікувати осіб, відповідальних за створення документу та роботу з ним на всьому його маршруті. Доведено, що система електронного документообігу скорочує обсяги витрат часу та ресурсів, дозволяє встановити оптимальний рух документу, прискорює інформаційну підтримку управлінських рішень, дозволяє адмініструвати завдання персоналу, що призводить до підвищення продуктивності його праці.</p> Олександра Тарасівна Патряк Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Ілюстративні матеріали та їхня роль у формуванні іміджу України (на прикладі французького видання «Le Point») https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16533 <p>У статті проаналізовано публікації французького видання «Le Point», з’ясовано, що одним із найважливіших засобів формування іміджу країни, зокрема України, є ілюстративні матеріали. Виявлено, що ілюстрації переважно слугують доказом правдивості та невикривленості інформації, але останнім часом за допомогою них активно маніпулюють громадською думкою. Досліджено, що на сучасному етапі образ України є досить неоднозначним, оскільки Україна в уяві французької аудиторії, з одного боку, постає небезпечною, вразливою, здатною на поступки та поспішні кроки, з іншого боку – державою, що протистоїть сильному ворогу і не поступається йому. Доведено, що використання зображень є важливим інструментом формування іміджу держави та її лідерів у засобах масової інформації. З’ясовано, що в більшості публікацій «Le Point» журналісти дотримуються композиції, тобто доцільного поєднання зображення й тексту. Але ця риса не завжди простежується у їхніх матеріалах, особливо тих, де мова йде про В.&nbsp;Зеленського. Встановлено, що ілюстрації на сторінках «Le Point» є як рівноцінними із текстом, так і додатком до вербальної частини. Вони привертають увагу користувача, впливають на його емоції, виступають наглядним аргументом до вербального тексту, відіграють провідну роль у формуванні іміджу країни. З’ясовано, що з ілюстративних матеріалів найширше представлені статичне фото, слайд-шоу, відеорепортаж, зображення карти України. Найбільше матеріалів саме на суспільно-політичну тематику, дуже мало публікацій на культурну тематику, освіта і наука та їх розвиток в Україні взагалі не цікавлять французьких журналістів. Спортивна тематика найбільш вигідно представляла б Україну, але, на жаль, її абсолютно не висвітлюють. Натомість політичні перипетії, скандали, що відбуваються в Україні, активно поширюються та набувають розголосу.</p> Ольга Олексіївна Полумисна Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17 Інноваційні інструменти та засоби медіамоніторингу https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16528 <p>У статті представлено дослідження, присвячене аналізу наявних та перспективних можливостей управління інформаційними процесами в контексті медіамоніторингу. Визначаються сучасні інструменти здійснення автоматизованого пошуку, систематизації та фіксації контенту з розробкою відповідних алгоритмів та програмно-апаратних засобів. Як базові інструменти пошуку контенту пропонуються методи прес-кліпінгу, контент-аналізу та методи формалізації даних при створенні профільних медіазвітів. Пропонується базовий алгоритм медіамоніторингу, що містить три етапи. Перший етап передбачає збирання тематичної інформації із первинною систематизацією отриманих даних за критеріями хронології публікації, ключових слів (назви, терміни, імена) та локалізації зони пошуку в онлайн- та офлайн-форматах. До другого етапу належать завдання поглибленої систематизації отриманих даних шляхом впорядкування за пошуковими запитами та змістовного аналізу контенту. На третьому етапі алгоритм обробки контенту передбачає його візуалізацію, аналіз та розробку рекомендацій щодо прийняття відповідних рішень. В якості інструментів реалізації медіамоніторингу розглядаються два блоки – ручна та автоматизована процедури. Ручна робота передбачає виконання певної послідовності дій групою профільних фахівців. Для реалізації автоматизованої процедури передбачається використання таких засобів, як BigData, штучні нейронні мережі, ройовий інтелект та ін. Робиться акцент на необхідності формування в Україні практики інтегрованих, міжгалузевих проектів, що спрямовуватимуться на вирішення питань вдосконалення управління інформаційними процесами, зокрема у сфері медіа. Результатами такої роботи має бути створення відповідних програмно-апаратних засобів, які матимуть функції автоматизованого моніторингу та управління інформаційними полями в українських медіа.</p> Olexander Kurban Авторське право (c) 2020 2020-12-09 2020-12-09 17