Просвітництво з тематики прав людини й недискримінації та медіаосвіта

Ключові слова: медіаграмотність, просвітництво, громадська думка, стандарти журналістики

Анотація

Цифрові трансформації сприяють активізації не тільки професійних агентів медіа, але й звичайних споживачів. Внаслідок розширення поля медіа виникає ситуація, коли контроль над медіа вступає в колізію із реалізації права людини на свободу вираження думок. Отже, постає питання винайдення шляхів саморегулювання процесів медіатворення і медіаспоживання. Задля формування громадської думки щодо вимог відповідального медіавиробництва і споживання медіа виникає необхідність поєднання просвітництва з тематики прав людини та недискримінації із практикою медіаосвіти. Часто громадські активісти стають єдиними, хто поширює знання з тематики прав людини, недискримінації, але використовують медіатехнології, не враховуючи можливі позитивні або негативні наслідки. Професійні виробники інформації, зокрема ЗМІ, не завжди комунікують із представниками громадськості в тому обсязі, який необхідний для достовірного, збалансованого та неупередженого висвітлення складних тем правозахисту. Тож, однією з проблем суспільства є відсутність ефективної взаємодії між громадськими активістами як провайдерами цінностей прав людини й недискримінації та медіаосвітянами й журналістами як провайдерами медіаграмотності і професійними виробниками інформації. З 2016 по 2020 рік нами у співпраці із громадськими організаціями і окремими активістами було реалізовано низку проєктів, що дозволили окреслити шляхи вирішення проблем, що виникають внаслідок цього комунікаційного розриву. В дослідженні представлено два показових кейси взаємодії громадських активістів, медіаосвітян і журналістів. Перший кейс представляє досвід просвітницьких тренінгів «Креативна журналістика» для школярів і «Школа медіаволонтерів» для дорослих, які було розроблено та проведено в рамках проєкту «Центр гендерної культури як платформа для розширення прав жінок та молоді», реалізованого за підтримки Європейського Союзу. У другому кейсі представлено результати інформаційної кампанії правозахисного фестивалю доступності міста та культури «ІнклюзіON» за ініціативи ХОФ «Громадська Альтернатива» за підтримки краудфандингу, УКФ і Фонда Еберта в Україні. В результаті нами визначено ролі агентів (медіаосвітян, громадських активістів і журналістів) і описано дві моделі комунікаційної взаємодії: 1) ланцюгова, де громадські активісти є джерелом інформації і зацікавленою стороною у поширенні певного контенту, а освітяни навчають медіаграмотності споживачів медіаконтенту із заданої тематики; 2) діалогова, де громадські активісти і медіаосвітяни разом ініціюють публічну подію з метою створення ситуації спілкування журналістів, громадських активістів та представників певних соціальних груп. Це дослідження відкрило шлях для експерименту щодо реалізації третього типу взаємодії – виробничого, де журналіст, громадський активіст і медіаосвітянин працюють разом задля створення інструменту навчання медіаграмотності.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

1
Опубліковано
2020-12-09
Як цитувати
Зіненко, О. Д. (2020). Просвітництво з тематики прав людини й недискримінації та медіаосвіта. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціальні комунікації», (17). вилучено із https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/16539
Розділ
МЕДІАКУЛЬТУРА І ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ