Репрезентації публічних подій в українській пресі 1989 року

Анотація

В полі української журналістики публічні події є не просто випадковими фактами дійсності, вони відображають динамічний процес розвитку відносин медіа та публіки, розкривають тенденції в процесі обміну інформацією в суспільстві. Історичний досвід показує, що люди використовують публічні простори для репрезентації своїх поглядів, інтеграції однодумців, обміну інформацією, супервізії фактів та думок окремих спільнот, особливо коли ЗМІ не відповідають на запити дійсності. Репрезентації публічних подій в медіа є рефлексією щодо буття соціуму в умовах політичних змін та економічних трансформацій, що впливає на формування громадської думки та сприяє формуванню культури спілкування. Переважна кількість вітчизняних медіадосліджень присвячено або історичним етапам розвитку української журналістики з інтересом до виникнення перших друкованих видань, або з сучасним періодом панування новітніх медіа. В цьому контексті пізньорадянський період є недостатньо дослідженим. Розвиток інформаційного суспільства та глобальні трансформації в медіа вплинули й на зміни в медіадискурсі пізнього СРСР. У 80-ті змінюються технології медіавиробництва, технологічні процеси друку, запису, зйомки та трансляції стають менш витратними й більш доступними для непрофесіоналів, а, відповідно, менш контрольованими владою. Раніше стабільний медійний дискурс радянських ЗМІ в той час демонструє змістовні та технологічні трансформації, хоча не тією мірою, як в епоху смартфонів. Змінюється підхід ЗМІ до репрезентації влади: лідерів партії, представників на місцях і чиновників фотографують та знімають на вулицях не просто «з народом», а «серед народу», на шпальти газет прориваються мітинги та культурні акції. Дискурс свободи слова, вільного обміну інформацією у 80-ті почав невпинно розвиватися і набув своєї кульмінації у 1989 році, який є офіційним роком падіння «залізної завіси». Стаття є розвідкою тенденцій репрезентацій публічної активності в радянських медіа кінця 1980-х – початку 1990-х з метою з’ясування витоків розвитку сучасної незалежної журналістики й формування політик взаємодії публіки, ЗМІ та влади в контексті легітимації свободи слова та публічних відносин в сучасній Україні. Цю статтю присвячено огляду репрезентацій публічних подій 1989 року в ЗМІ  на прикладі локальної харківської газети «Ленінська зміна» (Ленінська зміна, 1989), яка була друкованим органом Харківського обкому ЛКСМ України (Ленінського комітету совєтської молоді). Дослідження репрезентацій публічних подій в медіа є ефективним інструментом моніторингу медіадискурсу, політичної та культурної екосистеми. Український дослідник В. Кулик зважає на те, що трансформації ідеологій та суспільних стосунків та ідентичностей відбиваються в дискурсі медіа. Дослідити процеси розвитку цього дискурсу можна по слідах, які залишилися в мас-медіа кінця 1980-х. Публічні події того часу постають не тільки як об’єкт журналістської рефлексії, але й як факти суспільної комунікації, що мали вплив на формування нового медійного дискурсу. Не зважаючи на розмаїту тематичну спрямованість, вони були частиною нової культурної парадигми публічності, яка почала формуватися з розпадом СРСР.