Стратегічні комунікації та національний контент у сучасній українській інформаційній політиці

Анотація

У статті представлено дослідження, присвячене проблематиці теоретико-методологічного та прикладного використання поняття «стратегічні комунікації». Розглядається історія розвитку цієї теми у світовому та українському правовому полі, науці та практиці. Зокрема, серед іноземних дослідників визначаються Д. Андерсон, Т. Блеклі, Д. Джонс, Дж. Ліндлі-Френч, Д. Мерфі, Д. Псакі, К. Халахан, Б. Ролер, Д. Верчіч, які вивчали прикладні та науково-методичні аспекти стратегічних комунікацій. Серед українських дослідників розглянуто роботи В. Горбуліна, Г. Почепцова, В. Ліпкана, М. Ожевана, О. Кушнір, Д. Коника. Визначається необхідність поглиблення дослідження зазначеної проблематики та пропонується низка спеціалізованих термінів, що мають відношення до питань управління інформаційними процесами. Акцентується необхідність та актуальність здійснення широких наукових та практичних розробок, на основі яких необхідно розбудовувати в Україні сучасну систему стратегічних комунікацій. Така система спрямовується на створення вертикально інтегрованої системи державних, політичних та громадських комунікацій, які поліпшуватимуть інформаційну інфраструктуру держави та сприятимуть взаєморозумінню в суспільстві в цілому. На основі управлінської системи «трикутник Ентоні» пропонується визначити таке поняття, як національний контент, що, у свою чергу поділяється на такі види, як стратегічний контент, тактичний контент та оперативний контент. Також пропонується розглянути доцільність запровадження в наукову практику та систему управління інформаційними процесами поняття «фабрика контенту» в якості технічного майданчика, на якому створюється інформаційна продукція.