Мова ворожнечі як соціолінгвістичний феномен

Анотація

Мова ворожнечі є небезпечною рисою сучасного українського медіапростору. Її функціонування пов’язане з об’єктивними суспільно-політичними процесами. Водночас вона є причиною багатьох соціальних конфліктів. Складність, багатогранність та суперечливість проблеми робить її розв’язання дуже складним. Це зумовлює необхідність комплексного аналізу когнітивних, професійних та юридичних особливостей феномену. У статті розглянуто психологічні, етичні та правові аспекти функціонування мови ворожнечі. Запропоновано модель взаємозв’язку цих компонентів. Акцентовано неоднозначність правової оцінки феномену. Зокрема, немає уніфікованого визначення терміну та єдиної класифікації видів і об’єктів мови ворожнечі. Крім цього, боротьба із її проявами може бути потрактована і як захист прав людини, і як утиск свободи слова. Правова невизначеність дозволяє несумлінним журналістам маскувати висловлювання ненависті за прийнятними словесними формами, що сприяє її більшому поширенню. Визначено, що етичні стандарти у цій сфері недостатньо розроблені, тому використання мови ворожнечі залежить від професійної сумлінності журналіста. Показано, що її прояви пов’язані із впливом стереотипів. Узагальнено результати моніторингів медіапростору України на предмет мови ворожнечі. З’ясовано, що найпоширенішими є висловлювання ненависті щодо російсько-українських відносин (57,8 %). Дослідження показало важливість моніторингів для підвищення професійних стандартів. Знання правової, етичної та психологічної специфіки мови ворожнечі сприятиме зниженню конфліктогенності журналістських матеріалів. Цьому також сприятиме розробка класифікації мови ворожнечі та вивчення її специфіки на телебаченні.