Публіцистика Євгена Сверстюка у рецепції його сучасників
Анотація
У статті досліджено особливості рецепції публіцистичної спадщини Є. Сверстюка його сучасниками. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання. По-перше, проаналізувати наявні на сьогодні роботи про життя і публіцистичну діяльність дисидента. По-друге, поділити ці матеріали на групи за їхньою іманентною сутністю. По-третє, охарактеризувати кожну групу робіт. З’ясовано, що творчість дисидента сприймалася і досі сприймається переважно як літературознавча. Проте белетристика з національним струменем, у тому числі й публіцистика Є. Сверстюка, була основною формою функціонування масової комунікації в радянській Україні на противагу пропагандистським ЗМІ. Не відкидаючи попередньої традиції вивчення творчості Сверстюка, у даній статті його літературознавство прочитується крізь призму соціокомунікаційних технологій. Авторкою розвідки запропонована систематизація існуючих на сьогодні робіт про життя та діяльність публіциста, що становить наукову новизну статті. Дослідницею виявлено, що наявні на сьогоднішній день праці про Сверстюка і його творчу діяльність можна поділити на три категорії: негативні відгуки в СРСР; героїзація в діаспорі та в незалежній Україні; академічне вивчення життя і творчості публіциста. До першої категорії відноситься критика авторами підцензурних радянських видань публіцистичних виступів дисидента. На нашу думку, сюди можна віднести й рецензії для слідчих, які на замовлення КДБ писали наукові співробітники в СРСР. Другу категорію джерел становлять діаспорні відгуки на діяльність Сверстюка, а після 1990 року – оцінка його діяльності в материковій Україні (не враховуючи наукової рецепції). На відміну від першої категорії, у другій домінуючими є не тексти Сверстюка, а він самий як особистість. У таких роботах автори оцінюють Сверстюкову публіцистику виключно позитивно. Джерелам третьої наукової категорії притаманні прагнення об’єктивності, більша зосередженість на аналізі текстів, ніж на особистості публіциста. Якщо науковці й апелюють до персони Сверстюка, то в них він не перетворюється на «ікону». На відміну від авторів першої категорії (серед яких теж були науковці), автори відгуків третього типу не мають ідеологічної упередженості та визнають важливе місце дисидента і його спадщини в українській культурі.
Завантаження
Посилання
Бодак В. Етнорелігійна свідомість як стратегія ідентичності особистості та спільноти / Валентина Бодак // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Філософія. – 2017. – Вип 20. – С. 68–73.
Василик Л. Світоглядна публіцистика сучасних літературно-художніх видань : концептосфера національної ідентичності : Монографія / Л. Є. Василик. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. – 416 с.
Волошко Є. Хто вони – «друзі» та «доброзичливці»? / Є. Волошко // Донбас. – 1974. – № 4. – С. 114–123.
Грабовський С. Феномен нашої доби : постмодерні «рагулі» та політичні гопники / Сергій Грабовський // День. – 2012. – 16 травня.
Дзьомба Н. Мовне питання в публіцистичному дискурсі українських шістдесятників / Наталія Дзьомба // Вісник Львівського університету. Серія : Журналістика. – 2014. – Вип. 39. – С. 227–238.
Залюбівська О. Б. Риторичний ідеал викладача технічного університету : сутність, зміст і структура [Електронний ресурс] / О. Б. Залюбівська, О. В. Діденко // Scientific Journal «ScinceRise : Pedagogical Education». – 2017. – № 2. – С. 31–35. – Режим доступу : http://journals.uran.ua/sr_edu/article/view/94305/90083
Колесник П. «Опір оточенню» чи вигадка критика? / П. Колесник // Літературна Україна. – 1963. – 28 травня. – С. 2, 4.
Лисенко Л. І. Образна система публіцистики Євгена Сверстюка як чинник оптимізації соціокультурної комунікації українства : дис. канд. наук із соц. ком. : 27.00.04 / Лисенко Леся Іванівна. – К., 2011. – 175 с.
Михайлин І. Відгук на автореферат дисертації Лисенко Лесі Іванівни [Електорнний ресурс] / Ігор Михайлин. – Режим доступу: http://www.kafedrajourn.org.ua/media/210
На полі чести : у 2 кн. – К. : ТОВ «Видавництво "Кліо"», 2015.
Кн. 2 : Наш сучасник Євген Сверстюк. – 2015. – 600 с.
Обертас О. Український самвидав : літературна критика та публіцистика (1960-і – початок 1970-х років) / Олесь Обертас. – К. : Смолоскип, 2010. – 300 с.
Повідомлення // Радянська Україна. – 1972. – 11 лютого.
Сверстюк Є. На святі надій : Вибране / Євген Сверстюк. – К. : Наша віра, 1999. – 784 с.
Сверстюк Є. Собор у риштованні : Док. 3 / Є. Сверстюк; передм. М. Антоновича. – Париж; Балтимор : Смолоскип, 1970. – 173 с. – (Б-ка Смолоскипа; Ч. 6).
Сверстюк Є. У пошуках єдино вірного образу / Євген Сверстюк // Дніпро. – 1963. – № 2. – С. 153–158.
Слабошпицький М. Сьогодні сорок днів, як з нами немає Євгена Сверстюка [Електронний ресурс] / Михайло Слабошпицький // Урядовий кур’єр. – 2015. – 9 січня. – Режим доступу : https://ukurier.gov.ua/uk/articles/sogodni-sorok-dniv-yak-z-nami-nemaye-yevgena-svers/
Тарнашинська Л. Б. Дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / Л. Б. Тарнашинська. – К., 2014. – 45 с.
Хоменко Т. Проповідництво і сучасна публіцистика: Монографія / Т. Хоменко. – Львів: ПАІС, 2008. – 136 с.
Sverstiuk I. Clandestine Essays / Ievhen Sverstiuk. – Cambridge, 1976. – 100 р.
