Повільні сигнали обличчя та їх психодіагностичне значення
Ключові слова:
вирази обличчя, повільні сигнали обличчя, емоційні риси, тривожність, депресія, агресивність, щастяАнотація
Визначення наукової основи психодіагностики через постійні вирази обличчя є проблемою, якій присвячено це дослідження. Метою дослідження є аналіз зв’язків між повільними сигналами обличчя (ПСО) та емоційними рисами особистості з урахуванням віку та статі у вибірці східних українців (201 учасник). Щоб виявити ПСО були зняті фотографії нейтральних облич учасників. Рівень рис оцінювався за допомогою Опитувальника тривожності Спілбергера, шкали тривожності Тейлор, тесту ворожості Басса-Дарки, опитувальника соціальної фрустрації Вассермана, шкали нейротизму Вассермана, особистісного диференціалу, проективних тестів «Намалюй людину» та «Намалюй людину під дощем». Для виявлення значень ПСО з фотографій була застосована Система кодування обличчя (Ekman, Friesen, & Hager). Було виявлено, що більша частина виявлених ПСО відноситься до гніву (12) та суму (11). Найменша кількість виявлених ПСО належить до огиди /
презирства (5), страху (4) та щастя (4). З віком на обличчі людей зростає кількість ПСО, що передають сум (найвищий ступінь), гнів (трохи менше), страх (менше) і щастя (найрідше). Відсутні суттєві відмінності у прояві ПСО між чоловіками та жінками. Виявлено значні кореляції відповідних ПСО з тестовими показниками тривожності, депресії та агресивності (у її аспектах почуття провини та образи).
