Структура ремісій при шизоафективному розладі
Анотація
В статті описані результати порівняльного дослідження сучасних особливостей клініко-динамічної структури ремісії шизоафективного розладу (ШАР) в залежності від його типу. За допомогою клініко-психопатологічного методу з аналітичним вивченням доступної медичної документації та методу катамнестичного обстеження були проаналізовані ремісії у 78 хворих на ШАР. Паралельно протягом року ступінь виразності клінічних проявів захворювання визначалася за допомогою психометричних шкал (шкала манії Янга – YMRS, шкала депресії Гамільтона – HDRS, шкала позитивних і негативних симптомів – PANSS). На основі аналізу отриманих даних виділено декілька ступенів ремісії – часткова, повна клінічна і повна функціональна ремісія. Під частковою ремісією ми розуміли стан, коли мала місце виражена редукція клінічних проявів, але спостерігалися залишкова продуктивна симптоматики, неповна критика до перенесеного стану та соціальна дезадаптація. Повна клінічна ремісія свідчила про відсутність будь-яких клінічно значущих симптомів захворювання, але соціальне функціонування було знижено. Для повної функціональної ремісії були притаманні відсутність будь-яких клінічних проявів захворювання та гарна соціальна адаптація пацієнта. Всі хворі проходили стадію часткової ремісії, однак приблизно половина з них (40 спостережень – 51,3%) переходила в повну клінічну ремісію. Стійка часткова ремісія, що потім не трансформувалася в клінічну, спостерігалася у 38 хворих ШАР (48,7%). Вона була представлена наступними синдромами – астенічний (28,9%), гіперстенічний (23,8%), психопатоподібний (34,2%), синдром залишкового марення (13,1%). Повна функціональна ремісія була виявлена у 19 пацієнтів (24,4%). Отримані дані свідчать, що найбільш тривалі і найбільш повні по структурі ремісії спостерігалися при маніакальному і депресивному типі ШАР, в порівнянні зі змішаним. При маніакальному типі ШАР частіше зустрічалася повна функціональна ремісія (12 випадків – 38,7%), при депресивному типі – повна клінічна ремісія (8 пацієнтів – 32,0 %), при змішаному типі – часткова ремісія (10 пацієнтів – 38,5 %). Залежно від типу ремісії ШАР існує різний ризику рецидиву захворювання, тому обсяг і характер лікувально-реабілітаційних заходів, призначення підтримуючої терапії повинні носити диференційований характер.
Завантаження
Посилання
Mosolov S., Potapov A., Shafarenko A., et al. Validation of standardized clinical and functional criteria for remission in schizophrenia. Social and Clinical Psychiatry. 2011, vol. 21, no. 3, pp. 36-42.
Andreasen N., Carpenter W., Jr., Kane J.et al. Remission in Schizophrenia: Proposed Criteria and Rationale for Consensus. Am J Psychiatry. 2005, vol. 162, pp.441-449.
Marchenko A., Rupchev G., Morozova M. Validation of the scale to assess autonomy in patients with schizophrenia in remission. Journal of Medical Psychology in Russia. 2018, vol. 10, no 3(50). Available at: http://mprj.ru (accessed 10 October 2018).
Van Os Dzh., Berns T., Kavallaro T. et al. Standardized criteria for remission in schizophrenia. Clinical and Social Psychiatry. 2006, no. 11, pp. 80-83.
Lasser R., Bossie C., Gharabawi G., Kane J. Remission in schizophrenia: results from a 1-year study of long-acting risperidone injection. Schizophr. Res. 2005, vol. 77, pp. 215–227.
Smulevich A., Andryuschenko F., Romanov D., Zaharova N. Remissions for affective diseases: epidemiology, psychopathology, clinical and social prognosis, secondary prevention. Journal of Neurology and Psychiatry. 2014, no. 3, pp. 4-13.
Nutt D., Davidson J., Gelenberg A. International consensus statement on major depressive disorder. J Clin Psychiatry. 2010, vol. 71, suppl. E1, p.108.
Dupuy J., Ostacher M., Huffman J. et al. A critical review of pharmacotherapy for major depressive disorder. Int J Neuropsychopharmacoly. 2011, vol.14, no 10, pp. 1417—1431.
Patkar A., Pae C. Atypical antipsychotic augmentation strategies in the context of guideline-based care for the treatment of major depressive disorder. CNS Drugs. 2013, suppl 1, pp.29-37. DOI: 10.1007/s40263-012-0031-0.
Kotsyubinskii A., Skorik A., Aksenov I. et al. Schizophrenia: vulnerability - diathesis - stress - disease. St. Petersburg. 2004. [in Russ].
Il'ina N., Zaharova N. Long-term remission of the dyskinetic type in paroxysmal schizophrenia. Journal of Neuropathology and Psychiatry. 2010, vol.110, no 12, pp. 13-19.
Smulevich A. The problem of remission in schizophrenia: a clinical and epidemiological study. Journal of Neuropathology and Psychiatry. 2007, vol. 107, no 5, pp. 4-15.
Zaharova K. The quality and stability of remission in the application of pharmacotherapy in patients with depressive disorders. (PhD Thesis). Moscow. 2008.
Vazagaeva T.I. Quality and persistence of remission in the use of antidepressants and transpersonal psychotherapy in patients with depressive disorders. (PhD Thesis). Moscow. 2010.
Dombrovski A., Mulsant B., Houck P. et al. Residual symptoms and recurrence during maintenance treatment of late-life depression. J Affect Disord. 2007, vol. 103, no 1-3, pp. 77-82. DOI:10.1016/j.jad.2007.01.020.
Golovaha N. Adaptation of patients with schizoaffective disorder (clinical, dynamic, rehabilitative aspects). (PhD Thesis). Moscow. 2004.
Tsutsul'kovskaya M., Kaleda V. Clinical features of the course and outcome of schizoaffective psychosis, manifest in adolescence. Proceedings of the scientific-practical conference "Affective and schizoaffective psychoses". 1998, pp. 156-168.
