Тактика лікування пацієнтів з сексуальними дисфункціями та межовими розладами
Анотація
В статті надані світові погляди на основні види сексуальних розладів серед чоловічого контингенту та їх взаємозв’язок з фазами сексуальної реакції. Показано взаємозв’язок розвитку сексуальних дисфункцій, під впливом значних стресових чи психоемоційних перевантажень або при наявності тих чи інших психоневрологічних розладів, серед яких провідне місце займають межові розлади. Обґрунтована необхідність терапевтичного коригування афективної патології в комплексній терапії сексуальних дисфункцій. Показані основні механізми комплексного лікування сексуальних дисфункцій та психопатологічних проявів. З метою напрацювання більш ефективного терапевтичного комплексу з використанням Анкети Міжнародного індексу еректильної функції (МІЕФ), розрахунку тривалості статевого акту (так званий Інтравагінальний латентний інтервал (ІВЛІ)) та Шкали оцінки депресії Гамільтона (Hamilton Rating Scale for Depression – HDRS-17), було обстежено 83 хворих з сексуальними дисфункціями: 52 хворих (1 група) з передчасною еякуляцією (ПЕ); 31 пацієнт (2 група) з еректильною дисфункцією (ЕД) (наявність цих сексуальних дисфункцій зумовило розвиток розладів тривожно-депресивного та неврозоподібного характеру, що було підтверджено результатами Шкали Гамільтона) та 45 пацієнтів (3 група) з сексуальними дисфункціями, які розвинулися внаслідок наявних початкових психопатологічних або межових розладів (МР). Кожна досліджена група була розподілена на дві підгрупи (а та б), в кожній з яких використовувалися відмінні одна від одної схеми терапії. При використанні тієї чи іншої лікувальної схеми, пацієнти кожної з груп отримували когнітивно-поведінкове психотерапевтичне коригування, тадалафіл, ноотропні засоби (ноофен чи гліцин) та антидепресанти (флуоксетин або коаксил). Тривалість спостереження становила 3 місяці. У результаті дослідження встановлено покращення еякуляторної функції (за збільшенням показника ІВЛІ), яка достовірно зростала при кожному контрольному обстеженні. При аналізі динаміки загального показника анкети МІЕФ після проведеної терапії покращення сексуальної функції спостерігалося у всіх групах, але найкращі результати були отримані в групі ЕД. Результати опитувальника HDRS продемонстрували, що через 3 місяці хворі з групи ПЕ, в порівнянні з групою МР, достовірно рідше мали депресивні розлади, особливо вираженого характеру.
Завантаження
Посилання
Laumann E. O. et al. Sexual dysfunction in the United States: Prevalence and predictors // JAMA. – 1999. – Vol. 281. – Р. 537–544.
Карвасарский Б. Д. Неврозы. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Медицина, 1990. – 576 с.
Ягубов М. И. Клинические особенности и терапия сексуальных дисфункций у больных с невротическими расстройствами // Соц. и клин. психиатрия. – 2006. – № 16 (3). – С. 46–53.
Zitzmann M., Nieg E. Testosterone levels in healthy men and the relation to behavioural and physical characteristics: facts and constructs // Eur. J. of Endocrinology. – 2001. – Vol. 144. – P. 183–197.
Минухин А. С. Роль андрогенов в обеспечении сексуальной функции у мужчин // Проблемы эндокринологии патологии. – 2010. – № 1. – С. 99–106.
Hamilton M. A rating scale for depression [Text] / M. Hamilton // J. Neural. Neurosurg. Psychiatry. – 1960. – № 23. – 56–62.
Williams, J.B.W. A structured interview guide for the Hamilton Depression Rating Scale [Text] / J.B.W. Williams // Archives of General Psychiatry. – 1989. – № 45. – P. 742 – 747.
Подкорытов В. С. Депрессии. Современная терапия: руководство для врачей [Текст] / В. С. Подкорытов, Ю. Ю. Чайка. – Харьков, Торнадо, 2003. – 352 с.
Рафальский В. В. Подходы к рациональ- ному выбору ингибиторов фосфодиэстеразы 5-го типа у пациентов с сердечно-сосудистыми и эндокринными заболеваниями / В. В. Рафальский, А. Н. Багликов // Проблемы эндокринологии. – 2010, № 6. – С. 63–72.
