ПИТАННЯ ЕТІОПАТОГЕНЕЗУ ІСТЕРИЧНИХ РОЗЛАДІВ У КОНТЕКСТІ ПРАЦІ Е. КРЕЧМЕРА ТА І. П. ПАВЛОВА

  • Валерій Федорович Простомолотов Одеський національний університет імені І. І. Мечников
Ключові слова: істерія, етіопатогенез, клініка, психонейрофізіологія, оматизація невротичних розладів, особливості психотерапії

Анотація

Науковою основою цієї статті, присвяченої етіопатогенезу істерії, є праці класика психіатрії Е. Кречмера і одного з засновників психонейрофізіології, нобелівського лауреата з медицини І. П. Павлова. П’ятидесятирічний досвід роботи автора в галузі клінічної психотерапії дозволяє науково досліджувати феномен вічно юної і постійно мінливої за формою – але не за змістом – бабусі істерії, зробити, так би мовити, її поздовжній і поперечний зріз. Це дає змогу намітити практичні лікувальні заходи (біологічні та психологічні) з метою її терапії та профілактики, в тому числі – у сфері виховання й педагогіки. Значно особливий інтерес, згідно з розумінням Кречмера, представляє група, в якій проявляється інстинктивна тенденція до захисту і втечі перед загрозливими життєвими ситуаціями з використанням будь-яких відповідних обставин (наприклад, трансформувати ішіас, що йде до одужання, в істеричну кульгавість; випадковий розлад шлунка – в істеричну блювоту; легкі наслідки забою голови – в уявне недоумство і т. д.) Загальна тенденція останніх десятиліть до так званої соматизації невротичних розладів торкнулася, в першу чергу, істерії. Псевдосоматичні і псевдоневрологічні розлади проявляються і в особливих гіперкінезах і дискоординації рухів, у задусі і в нападах серцебиття, у різноманітних розладах функції шлунково-кишкового тракту, системи сечовиділення та ін. Ці розлади мають свою специфіку, значно відмінну від аналогічних проявів при інших формах невротичних розладів (неврастенії, обсесивно-компульсивному), перш за все, невідповідністю маси скарг даним об’єктивних досліджень, а також характерним наявним істеричним камуфляжем.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Павлов И. П. Проба физиологического понимания истерии (1932) / И. П. Павлов // Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных. – М.: Наука, 1973.– 508 с.

Кречмер Э. Об истерии; пер. со второго нем.изд. / Э. Кречмер. – М.-Л., 1928. – 160 с.

Простомолотов В. Ф. Психосоматические расстройства (клиника, патогенез, терапия, профилактика): рук-во для психологов и врачей / В. Ф. Простомолотов. – Одесса: КП ОГТ, 2007. – 296 с.

Опубліковано
2018-12-20
Як цитувати
Простомолотов, В. (2018). ПИТАННЯ ЕТІОПАТОГЕНЕЗУ ІСТЕРИЧНИХ РОЗЛАДІВ У КОНТЕКСТІ ПРАЦІ Е. КРЕЧМЕРА ТА І. П. ПАВЛОВА. Психіатрія, неврологія та медична психологія, (1 (9), 22-31. https://doi.org/10.26565/2312-5675-2018-9-03
Розділ
Психіатрія